Реферат: Сексуальна просвіта школярів

У людей, на відміну від тварин, репродуктивна поведінка більшою мірою залежить не від генетичних програм, що передаються спадковою а від інформації, що набувається в процесі навчання, від навичок, отриманих у контексті розвитку міжособистісних стосунків тощо. Але ставлення до сексуальної освіти в Україні було і залишається суперечливим. Часто противники сексуальної просвіти без будь-яких перевірених аргументів заявляють, що вона „неминуче потягне за собою психічні і сексуальні відхилення, пов’язані з розтабуюванням заборон, що лежать у самій серцевині культури”. Щоб не допустити цього в школу, вони почали „переживати” за шкільні перевантаження школярів. Окрім цього, спекулюють без відповідних посилань на думку психіатрів і психологів, яким, начебто, давно відомо, що „ознайомлення зі сексуальною сферою гальмує пізнавальну активність дитини” (www.orthodoxy.ru/gb/pms). Щоправда, далі автори вже без апелювань до авторитетів, заявляють: „Не треба бути великим спеціалістом, щоб це не помітити! Хто не бачив у школах дівчат, які рано починали цікавитися хлопцями? Навчання для них – перешкода, що відвертає від „дорослих занять”.
Інша стратегія, яка є поширеною в Україні, базується на біологізаторсько-фізіологічних підходах до сексуальної просвіти, зведенні її до певної суми гігієнічних знань, мовляв, якщо знаєш як влаштований організм, як функціонують статеві органи та як користуватися протизаплідними засобами, роби що хочеш – ти готовий до статевого життя.
Необхідні з точки зору суспільної доцільності обмеження сексуальної активності породили крайні форми ідеологічних, моральних і побутових установок, згідно з якими сексуальні стосунки доцільні лише заради продовження роду і лише в цьому варіанті були сприйнятними і терпимими.
Інформація про статеві стосунки розцінювалась як шкідлива для підростаючого покоління. Праці радянських педагогів з проблем сексуального виховання тривалий період зводились до проповіді творчої активності і спортивних занять як „замінників” статевої поведінки.
Окремі педагоги, не заперечуючи ґендерного виховання, вважають, що сексуальну освіту учнівська молодь повинна отримати шляхом самоосвіти – пошуком інформації та експериментуванням.
Дехто сподівається, що дитина нічого не знає про сексуальні стосунки дорослих. Це не зовсім так. Швидше за все, знає, хоч зовсім не те, що їй належало б знати, а головне – невірно інтерпретує ці знання:
Был аист нами в девять лет забыт,
Мы в десять взрослых слушать начинали.
В тринадцать лет, пусть мать меня простит,
Мы знали все, хоть ничего не знали
(К. Симонов)
Дуже важливо спростувати хибні уявлення дітей про секс і тим самим застерегти дитину від помилок, а себе – від великих переживань.
Цитуючи думку відомого гуманіста Мультатулі, З. Фрейд у статті „Статева освіта дітей” писав: „На мій погляд, деякі речі оповиті надто глибокою таємницею. Звісно, добре, щоб фантазії дітей залишались цнотливими, однак їх чистоту неможливо зберегти за допомогою неуцтва. Навпаки, я вважаю, що приховування істини тільки сприяє тому, щоб хлопчик чи дівчинка стануть будувати власні здогадки. Цікавість змусить їх вивідувати інформацію про речі, які не викликали б особливого інтересу, якби про них говорили відкрито й спокійно” [62].
Статева просвіта дітей та юнацтва є важливим компонентом сексуальної соціалізації особистості. Метою статевої просвіти є розвиток статевої свідомості дитини, її поінформованості, обізнаності щодо питань етики та психології статевої поведінки, готовності людини до створення сім’ї та виконання родинних ролей – подружніх, батьківських, сімейних.
Сексуальна освіта охоплює весь спектр наукової інформації, культуру і сукупність знань, які потрібні, щоб бути повноцінним чоловіком чи жінкою. Вона включає знання, що стосуються сексуальної фізіології і репродукції й того, що відносять до навичок у сфері сексу: формалізованих чи таких, що передаються усно.

Список использованной литературы:

1. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). – СПб: Союз, 2002. – 320 с.
2. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. – Минск: Пропилен, 2000.
3. Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. – М.: Педагогика, 1987. – 450 с.
4. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М., 1971. – 420 с.
5. Руссо Ж. Ж. Эмиль, или О воспитании // Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж. Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. – М.: Педагогика, 1987. – 450 с.
6. Педагогические идеи Роберта Оуэна. – М., 1940. – 260 с.
7. Даденков М. Ф. Історія педагогіки. – К., 1947. – С. 129.
8. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль: Тернопіль, 1994. – 358 с.
9. Филиппова Г. Г. Психология материнства. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 240 с.
10. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. – Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 43–103.
11. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. – Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 31–55.
12. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. – К.: Освіта, 1996. – С. 207–218.
13. Русова С. Ф. Націоналізація школи // Вибрані пед. твори. – К.: Освіта, 1996. – С.293–297.
14. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – 191 с.
15. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Про-изведения. – Т. 1. – М.: Педагогіка, 1979. – С. 202–277.
16. Макаренко А. С. Педагогические сочинения в восьми томах. – М.: Педа-гогіка, 1985.
17. Кон И. С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. – М., 1997. – 300 с.
18. Колбановский В. Н. О половом воспитании подрастающего поколения // Советская педагогика. – 1964. – № 3. – С. 27–32.
19. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Рад. Школа, 1976–1978.
20. Бовуар С. Второй пол. – СПб: Питер, 1997. – 218 с.
21. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. – К.: Ки-ївська правда, 2000. – 688 с.
22. Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). – СПб: Питер, 2001. – 512 с.
23. Вейнингер О. Пол и характер. – М.: Латард, 1997. – 358 с. Бесплатно скачать реферат "Сексуальна просвіта школярів" в полном объеме