Реферат: План Барбаросса

1. Україна зробила великий внесок у спільну боротьбу проти Німеччини та її союзників. У лавах Червоної армії було 6 млн. українців, кожний другий з них заги¬нув на фронтах війни, а кожен другий із тих, хто зали¬шився живим, став довічним інвалідом.
2. Україна стала епіцентром європейського театру воєнних дій. На її землях з 22 червня 1941 р. і до визволення 28 жовтня 1944 р. радянськими військами було проведе¬но 29 стратегічних і фронтових оборонних і наступаль¬них операцій (всього було 76). На українському театрі воєнних дій в 1941-1944 рр. було зосереджено від 57,1 до 76,6% загальної кількості дивізій ворога, з яких на території України було розгромлено 60,6%.
3. Український народ дав Збройним силам понад 300 пол¬ководців і воєначальників. Із 15 фронтів 8 очолювалися маршалами та генералами українцями з походження. Найвидатніші з них — А. Єременко, Р. Малиновський, М. Ватутін, І. Черняхівський, П. Рибалко, К. Москаленко.
4. Ратний подвиг багатьох українців відзначений найвищи¬ми нагородами: 2072 удостоєні звання Героя Радянського Союзу, зі 115 двічі Героїв Радянського Союзу —' 32 українці. Український герой неба — льотчик І. Кожедуб дістав це звання тричі. За час війни він здійснив 830 бойових вильотів, брав участь у 120 повітряних боях та особисто збив 62 ворожі літаки.
5. Із 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Червоної армії, 2,5 млн. отримали жителі України.
6. Воїни-українці та уродженці України вписали безсмерт¬ний подвиг в історію війни. 52 українці спрямували свої охоплені вогнем літаки на ворожі позиції. З-поміж учасників повітряних таранів — 55 льотчиків з України, 25 українських воїнів закрили своїм тілом амбра¬зуру ворожих дотів.
7. У діючій армії працювало 16 тис. лікарів з України.
8. 120 тис. українців брали участь у війні в складі військ США, Канади, Франції, польських та чехословацьких формувань.
9. Українські емігранти США і Канади у 1944-1945 рр. надали допомогу для лікарень і дитбудинків України на суму 600 тис. доларів.
Перемога, таким чином, кувалася не тільки на фронтах, а й у тилу.
XIII. СТВОРЕННЯ АНТИГІТЛЕРІВСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ.
Напад Німеччини на СРСР започаткував формування антигітлерівської коаліції — союзу держав із такими діамет¬рально протилежними інтересами, який ніколи не міг бути створе¬ним за інших обставин. Одначе в умовах війни проти нацистсь¬кої Німеччини уряди Великої Британії, СРСР, а перегодом США мусили дбати про захист життя своїх громадян, збереження незалежності своїх держав. Спільними зусиллями зробити це було легше. Тому в день нападу Німеччини на СРСР прем'єр-міністр Великої Британії В. Черчилль та президент США Ф. Делано Рузвельт заявили про солідарність із ними. Радянський уряд запропонував Великій Британії укласти угоду про спільні дії. 16 липня 1941 р. у Москві було підписано угоду між урядами СРСР і Великої Британії про спільні дії у війні проти Німеччини, в якій зафіксовано взаємні зобов'язання про надання допо¬моги і підтримки у війні, а також про відмову від укладення сепаратного миру з противником. Цією угодою й почалося створення антигітлерівської коаліції.
2 серпня відбувся обмін нотами між СРСР і США про подов¬ження на рік радянсько-американської торгової угоди і про еко¬номічне сприяння з боку США Радянському Союзові у війні проти . нацистської Німеччини. Постачання Радянському Союзові зброї, воєнних матеріалів та стратегічної сировини здійснювалося від¬повідно до закону про ленд-ліз, прийнятому конгресом США у , березні 1941 р. Цей закон надавав право американському урядові передавати різноманітні товари і послуги країнам-союзникам у період другої світової війни в позику, оренду чи кредит. Постав¬ки за ленд-лізом перевищили 50% американського експорту пері¬оду війни.
Важливим етапом у розвитку тристоронніх радянсько-британсько-американських відносин стала конференція Представ¬ників трьох держав у Москві 29 вересня — 1 жовтня. На ній ішлося про конкретні форми співробітництва в пе¬ріод війни. Зміцненню союзу народів у боротьбі проти агресорів сприяла Декларація Об'єдна¬них Націй, підписана 3 січня 1942 р. у Вашингтоні представниками чотирьох великих дер¬жав (СРСР, США. Великої Британії та Китаю) і 22. інших держав.
1. МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ:
ІЗ ДЕКЛАРАЦІЇ 26 ДЕРЖАВ ПРО БОРОТЬБУ З АГРЕССОРАМИ 1 СІЧНЯ 1942 РОКУ:
“УРЯДИ, ЩО ПІДПИСАЛИ ЦЮ ДЕЛАРАЦІЮ ЗАЯВЛЯЮТЬ”:
1) Кожний Уряд зобов'язується використати всі свої ресурси, воєнні чи економічні, проти тих членів Троїстого пакту і тих, що приєдналися до нього, з якими цей Уряд перебуває у стані війни.
2) Кожний Уряд зобов'язується співробітничати з іншими Урядами, які підписали цю Декларацію, і не укладати сепаратного перемир'я або миру з . ворогами.
До наведеної вище Декларації можуть приєднатися інші нації, які нада¬ють або можуть надавати матеріальну допомогу і сприяти боротьбі за пе¬ремогу над гітлеризмом".
Надалі до декларації приєдналося ще чимало країн. У декла¬рації проголошувалося, що повна перемога над агресорами не¬обхідна для захисту життя, свободи і незалежності народів. Важ¬ливими дипломатичними документами, що покріпили антигітле¬рівську коаліцію, були радянсько-британський договір "Про союз у війні проти гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво після війни" від 26 травня 1942 р., а також радянсько-американська угода "Про принципи, застосовувані до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії" від 11 червня 1943 р.
У цілому антигітлерівська коаліція зміцнювалася не тільки офіційними угодами, а й глибокою та взаємною симпатією наро¬дів країн, що боролися проти гітлеризму.
XIV. ВТРАТИ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ.
Серед колишніх республік Союзу РСР, а також держав світу, що були втягнуті в Другу світову війну, Україна зазнала найбільших матеріальних і соціальних втрат. Безпосередні матеріальні збитки, завдані фашистськими окупантами та їх сателітами народному господарству Української РСР, становили 285 млрд. крб. у цінах 1940 р., або майже 42% усіх втрат, завданих тодішньому СРСР. Ця сума в 5 разів перевищувала видатки УРСР на спорудження нових підприємств, залізниць, об'єктів енергетики, МТС тощо впродовж трьох довоєнних п'ятирічок. Уся сума збитків, яких зазнали народне господарство і населення України, сягнула майже 1200 млрд. крб.
Фашисти перетворили у руїни 714 міст і селищ, понад 28 тис сіл, без даху над головою залишилося понад 10 млн. чоловік. Доля с. Хатинь у Білорусії, чеського селища Лідице, які були вщент спалені з їх жителями, спіткала за неповними даними 259 сіл України. Точніші підрахунки засвідчують, що таких сіл більше, бо, скажімо, на Чернігівщині їх виявилося 51, на Волині - 97, Сумщині - 128, Рівненщині - 176.
Окупанти вивезли до Німеччини або спожили 7594 тис. голів великої рогатої худоби, 3311 тис. коней, понад 9333 тис. свиней, 17 307 тис. тонн зерна, 7317 тис. овець і кіз, майже 60 млн. голів домашньої птиці.
За час війни завойовники зруйнували в Україні 15 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, понад 18 тис. установ охорони здоров'я. З музеїв УРСР вивезено близько 40 тис. картин, експонатів, інших художніх цінностей. Частина з них після війни опинилася в Росії, але питання про повернення їх в Україну залишилося проблематичним.
Проте найтрагічніші соціальні втрати - загибель людей у боях з ворогом, розстріляне, вивезене на каторжні роботи до фашистської Німеччини мирне населення. З часу закінчення Другої світової війни минуло більше, ніж півстоліття, але точних відомостей про людські втрати України у воєнному вогнищі немає.
Скажімо, В. Молотов на засіданні Паризької мирної конференції 8 серпня 1946 р. повідомив, що втрати СРСР в період війни становлять 7 млн. чоловік. У листі до прем'єр-міністра Швеції 5 листопада 1961 р. М. Хрущов називає 20 мільйонів радянських людей. Л. Брежнєв у доповіді з нагоди 20-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні в травні 1965 р. говорив про загибель понад 20 млн. співвітчизників. М. Горбачов у доповіді на честь 40-річчя перемоги називає 27 млн. чоловік. Насправді, як свідчать ретельні підрахунки на основі різних джерел, людські втрати значно більші. Так, населення Української РСР в 1940 р., як свідчить офіційна державна статистика, становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни тільки Україна втратила понад 13 мли. Наголошуємо, що сказане стосується прямих втрат. Водночас внаслідок війни багато громадян України померло в госпіталях після поранень пізніше, підірвалося на мінах під час розмінування об'єктів і територій, пропало без вісти, зокрема в невеликих партизанських групах і навіть загонах, у полоні, в концентраційних таборах тощо.
Україна зробила винятково важливий внесок у перемогу держав антигітлерівської коаліції. Із 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.
XV. ЗАВЕРШЕННЯ ТА ПІДСУМКИ ВІЙНИ.
КРИМСЬКА (ЯЛТИНСЬКА) КОНФЕРЕНЦІЯ.
4—11 лютого відбулася нова зустріч "великої трійки" — Крим¬ська (Ялтинська) конференція. В її роботі взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчилль, міністри закордонних справ В.М. Молотов, Е. Стеттініус, А. Іден та ін.
Конференція, засідання якої проходили в Лівадійському пала¬ці, свою роботу почала з докладного обговорення ситуації на фронтах війни в Європі.
Розглядали на конференції й питання про вступ СРСР у війну на Далекому Сході. Було домовлено про те, що за два-три місяці після капітуляції Німеччини і закінчення війни в Європі Радянсь¬кий Союз вступить у війну проти Японії.
З багатьох питань на конференції було досягнуто реальних домовленостей. До них належали насамперед погодження прин¬ципів беззастережної капітуляції Німеччини: ліквідація нацистсь¬кої партії та її інституцій, розпуск збройних сил Німеччини, вста¬новлення контролю союзників над німецькою промисловістю, покарання воєнних злочинців. У прийнятій Декларації про виз¬волену Європу передбачалося проведення погодженої політики у визволених європейських країнах. Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати міжнародну Організа¬цію Об'єднаних Націй.
Конференція не обійшлася й без гострих дискусій. Не було узгоджено питання про репарації, про зони окупації Німеччини. Найскладнішими були дискусії з польських проблем. Якщо пи¬тання про кордони Польщі з СРСР було в принципі вирішено — кордон мав пролягати "лінією Керзона" з деякими відхиленнями на користь Польщі, то щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: "Польща повинна дістати істотне прирощен¬ня на півночі й на заході". Питання, з яким саме польським уря¬дом мати справу, остаточно вирішити не спромоглися. Зрештою, його було відкладено, а в Декларації про Польщу зазначалося, що "чинний нині в Польщі Тимчасовий уряд мусить бути ре¬організований на ширшій демократичній основі з залученням де¬мократичних діячів із самої Польщі та поляків із-за кордону".
За рішенням глав трьох союзних держав, 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско розпочалася конференція Організації Об'єднаних Націй, яка розробила Статут 00Н. В основу її діяльності, особливо одного з головних органів 00Н — Ради Безпеки, було покладено забезпечення міжнародного миру й відвернення за¬грози нової війни.

Бесплатно скачать реферат "План Барбаросса" в полном объеме