Серед творів класика англійської драматургії Вільяма Шекспіра найвизначнішою визнано його трагедію «Гамлет». І нелише у його доробку: глибина змісту цієї п'єси дозволила посісти їй місце серед найкращих творів світової драматургії взагалі. Шекспір зобразив складну карміну життя, долі багатьох людей, порушив складні філософські та моральні питання. Відкриття людиною для себе існування зла в житті і пошук власного ставлення, вибір позиції у боротьбі проти нього, відповідальність за власні дії перед світом — ось найголовніші питання трагедії, які має вирішити для себе датський принц Гамлет.

...То буде повість
Про люті, нелюдські, криваві вчинки,
Про вбивства темні, про страшні розплати,
Про жертви сили, хитрощів і зради...
Підсумовує події у фіналі п'єси Гораціо.

Так, згаданих вчинків у трагедії справді багато. Страшний злочин — бра-товбивство постає обставиною, що спричинила розвиток сюжету. Але не події, а реакція Гамлета, його вибір стоять у центрі п'єси й зумовл юють філософський та ідейний зміст. За інших обставин, за інших умов, завжди мислячим порядним людям доводилося робити схожий власний вибір, бо зла багато, і кожен рано чи пізно стикається з його проявами у власному житті.

Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі
І біль яід гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в грені з морем лиха,
Покласти край йому? Заснути, вмерти —
І все. (...)

Ось три шляхи, між якими обирає Гамлет, коли привид вбитого короля закликає його до помсти. Змиритися зі злом — майже те саме, шо сприяти йому, совість не дозволить заспокоїтися, і життя перетвориться на суцільне страждання.

Ухилитися від боротьби, втекти (адже у цьому випадку смерть стає свого роду втечею) допоможе позбавитись страждань, але цс теж не вихід, бо зло продовжуватиме безкарно ширитися. Не випадково пізніше, вже визначившись, Гамлет відбирає у Гораціо кубок з отрутою: смерть — надто легкий і не гідний справжньої людини засіб подолання труднощів. Але щоб збагнути це, йому довелося пройти складний шлях. До того ж для Гамлета «Як не розкрити все, заплямиться ім'я навіки!».

Але почати боротьбу для Гамлета— це зрадити власні моральні принципи (треба вбити власного дядька), отже, знову моральні страждання. Це ускладнюється ще й тим, що вбивця, ворог Гамлета — король, уособлення влади, й кожна дія Гамлета може відбитися ще й на долі його країни.

Тож не дивно, шо Гамлет довго зволікає, перш ніж почати мститися. Не слабкість характеру або його нерішучість змушують його зволікати: складність внутрішніх суперечностей, необхідність обрати найсправедливішій та найдієвіший з можливих шляхів втілення в життя і без того складного рішення та відчуття великої відповідальності за власні дії. Крім того, йому потрібен час, щоб змиритися з тим. що його попередні уявлення про життя і власне життя — різні речі. Персусвідомлення дійсності не може відбутися миттєво.

Саме зволікання врешті-решт зумовлюють загибель героя. Та їх не могло не бути. Вони є природними для характеру Гамлета і для самих обставин. Бездумний вибір теж не може призвести ні до чого доброго, розумна людина не може цього не розуміти.

Отже, можна навіть зробити висновок, що трагічність розв'язки була заздалегідь зумовлена всією сукупністю обставин. Але це не свідчить про безнадійність. Якщо зазирнути трохи глибше, виявиться, що однією з причин трагедії стала для Гамлета несподіваність постання перед таким вибором. Він надто ідеалістично сприймав реальність і не чекав такої зустрічі зі злом. Дивлячись виставу або читаючи п'єсу, ми маємо змогу замислитися над можливістю подібного вибору заздалегідь.

Шекспір ніби підштовхує нас до цього, промовляючи устами Гамлета своє вічне питання. Отже, можна й зараз замислитися над можливою зустріччю зі злом у своєму житті, щоб вона не захопила нас зненацька, й спробувати дати на «шекспірівське питання» власну відповідь. Краще навчатися на чужому прикладі — так легше уникнути трагедій.