Іван Карпенко-Карий — один з корифеїв української сцени, талановитий драматург і актор. Він займає найбільш помітне місце в українській класичній драматургії та в історії українського театру другої половини XIX ст. і початку XX ст.

Його драми і комедії є найвищим досягненням критичного реалізму, гордістю національної театральної культури. Саме він створив перші і кращі зразки нових жанрів в українській драматургії — соціальну комедію і трагедію. Художник слова, викриваючи буржуазію, поміщиків і самодержавний лад, своїми правдивими творами сприяв боротьбі трудящих проти соціального і національного гніту.

Карпенко-Карий умів «заглибитися в душу народу», правдиво розкрити трагедію простих людей.

Новим явищем в українській драматургії була комедія «Мартин Боруля». Автор у творі висміяв станове честолюбство і довів, що гідність людини не в приналежності до привілейованої касти, а в трудовій діяльності, в простоті та щирості людських взаємин.

Новим кроком на шляху творчого зростання стала п’єса «Сто тисяч». У ній письменник розкрив характер хижака-стяжателя, пройнятого ненаситною жадобою до збагачення.

В деяких п’єсах драматург порушує ряд проблем етичного і морального характеру на матеріалі історичного минулого України («Сава Чалий»).

Драматург нещадно викриває і засуджує капіталістичні взаємини між людьми, де все підкорено владі, де панує неправда і зло.

Твори І. Карпенка-Карого вчать нас ненавидіти рабство, потворну мораль.