Курсова: Використання нетрадиційних методів та засобів навчання на уроках фізичної культури



Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Ми розглянемо різновиди шкільних уроків, які найчастіше трапляються у практиці роботи школи.
Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні.
У змісті основної частини предметних уроків передбачається навчальний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичні вправи і т. ін.)- Такі уроки проводяться переважно у старших класах. Методика їх проведення наближається до методики тренувальних занять із відповідного виду спорту.
У молодших і середніх класах предметні уроки проводяться тільки з лижної підготовки і плавання, оскільки матеріал цих розділів програми погано поєднується із вправами інших розділів. Не сприяють включенню в ці уроки матеріалу з інших розділів і умови їх проведення [5, 55].
Детальну характеристику й особливості методики проведення та організації уроків гімнастики, легкої атлетики, ігор студенти отримають на заняттях із відповідних спортивно-педагогічних дисциплін.
Комплексні уроки передбачають включення матеріалу з різних розділів програми. На жаль, ці уроки на сьогоднішній день ще не застосовуються належним чином, що пояснюється низкою причин:
• труднощами в організації і методиці їх проведення (предметні уроки за організацією легші);
• труднощами у доборі матеріалу, організації його взаємодії;
• структурою діючої шкільної програми, матеріал якої викладено за видами спорту;
• підготовкою студентів у вузі, оскільки навчальна практика зі спортивно-педагогічних дисциплін формує відповідну орієнтацію на предметні уроки (функції навчити студентів проводити комплексні уроки мусить взяти на себе методика фізичного виховання або відповідний спецкурс):
• пропагандою предметних уроків через методичні рекомендації, наукові дослідження;
• підміною процесу фізичного виховання процесом вузької фізичної підготовки.
Поодинокі публікації з питань методики комплексних уроків за останні роки (Г. Мейксон, Ю. Копилов, М. Рахімов, А. Хан) дещо однобічно трактують необхідність таких уроків. Включення різних видів навчального матеріалу в один урок ними обґрунтовується лише тим, що дітям (при цьому йдеться лише про учнів молодших класів) протипоказаний одноманітний навчальний матеріал. Він швидко втомлює дитячий організм, не сприяє підвищенню емоційності і зацікавленості дітей. Це, поза сумнівом, вагомий аргумент на користь поєднання різних фізичних вправ в одному уроці, але, на нашу думку, далеко не головний. Головним є те, що комплексне застосування методичних та психолого-педагогічних засобів створює єдине збагачене педагогічне середовище, яке має сенергетичний ефект, — ефективність комплексного впливу значно перевищує сумарну ефективність тих самих засобів у випадку їх окремого застосування.
Теоретичні дослідження і вивчення практичної діяльності вчителів переконують, що необхідність комплексних уроків визначається потребами:
• формувати стійкі навички основних рухових дій (переважно прикладних: біг, стрибки, метання, акробатичні вправи тощо), що потребує тривалого часу і певної системи;
• систематично створювати передумови навчання;
• ефективно, різнобічно впливати на розвиток рухових якостей (комплексне виховання якостей — комплексне застосування засобів);
• успішно розв'язувати оздоровчі завдання фізичного виховання (досвід учителів В. Авраменка, В. Похлєбіна);
• уникнути шаблонів у змісті занять і в методиці їх проведення;
• ефективно підвищувати працездатність учнів;
• різнобічно впливати на їхній організм.
Комплексні уроки відкривають можливості для забезпечення міжпредметних зв'язків. Вони дозволяють уникнути традиційного "спортивного" Принципу добору та розміщення навчального матеріалу, що позитивно позначається і на успішності оволодіння руховими діями, і на вдосконаленні фізичних якостей [29, 25].
Комплексний урок—це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках: засвоєння знань, оволодіння руховими діями; виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей.

Список використаної літератури:


1. Ашмарин Б. А. Особенности обучения в физическом воспитании. — В кн.: Теория и методика физ. воспитания./Под ред. Б. А. Ашмарчна. М., 1979.
2. Белинович В. В. Обучение в физическом воспитании. — М.: ФиС, 1958.
3. Боген М. М. Задачи обучения двигательным действиям. — Теория и практика физической культуры, 1981, № 3.
4. Васьков Ю.В., Пашков І.М. Уроки фізкультури в загальноосвітній школі. 10 – 11 класи. – Х.: Торсінг, 2004. – 256 с.
5. Волков Л.В. Физическое воспитание учащихся. – К., 1988.
6. Каюков В. Школа козацького виховання. Методичний вісник. — 96. - Кіровоград, 1996.
7. Коробов А. В. Общие указания по обучению. — В кн.: Школа легкой атлетики. М, 1962.
8. Кочетов А. И. Принципы подхода к изучению личности школьника. — Физическая культура в школе, 1978, № 4.
9. Крестовников. А. Н. Очерки по физиологии физических упражнений. — М.: ФиС, 1951.
10. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д. Українська козацька педагогіка і духовність. — Умань, 1995.
11. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в гимнастике.— М.: ФиС, 1959.
12. Мазниченко В. Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт, фак.). — Малаховка, МОГИФК, 1981.
13. Мазниченко В. Д. Обучение движениям (двигательным действиям).— В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
14. Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. – М.: Просвещение, 1991. – 191 с.
15. Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки. — М.: ФиС, 1977.
16. Мельничук Я., Карабін Б. Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991.
17. Методика физического воспитания школьников. // Под ред. Г.Б. Мейксона. – М.: Просвещение, 1989. – 143 с.
18. Минаев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. – М., 1989.
19. Никифоров В. Технология обучения. — Наука и техника, 1981, № 11.
20. Новосельский В.Ф. Методика физической культуры в старших классах. – К., 1989.
21. Основы регуляции движений./ Под ред Р.Гранита. – М.: Мир, 1976.
22. Психорегуляцию – в практику физического воспитания школьников. // Физическая культура в школе. – 1991. - № 6. – С. 12.
23. Решетова З. И. Роль ориентировочной деятельности в двигательном навыке. — Вопросы психологии, 1956, № 1.
24. Риттер X. И. Принцип активности. — В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
25. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний.— М,: Изд-во МГУ, 1975.
26. Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Ашмарина Б.А. – М., 1990. – 325 с.
27. Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Шияна Б.М. – М., 1988. – 284 с.
28. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.
29. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2001. Безкоштовно скачати реферат "Використання нетрадиційних методів та засобів навчання на уроках фізичної культури" в повному обсязі