Серед усіх пам'яток прадавньої української літератури визначне місце займає «Слово о полку Ігоревім», що є твором високопатріотичним і високохудожнім.

Події, зображені в «Слові о полку Ігоревім», є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, підриваючи силу народу й країни.

Полум'яне слово автора твору з болем розповідає про поразку Ігоревого війська, що призвела до набігів сусідніх кочових племен на ослаблені слов'янські землі.

Змальовуючи образи князя Ігоря та руських воїнів, автор насамперед показує їхню відвагу та відданість рідному краю. Ці хоробрі, благородні вояки найбільше цінують честь і люблять рідну землю.

На противагу гордому, честолюбному князю Ігорю зображено образ князя Святослава, мудрого правителя, що прагне об'єднати руські землі, припинити чвари і зміцнити державу.

Окремо виділяється образ Руської землі, яка для автора є і народом, і державою, і природою. Вона, як жива істота, страждає від нападів кочовників та суперечок між своїми дітьми.

Автор «Слова о полку Ігоревім» створив неперевершений шедевр, цінний не тільки для української, а й для світової культури. Використавши невичерпні багатства фольклору, створивши оригінальні образи, митець виявив високий патріотизм, закликаючи до об'єднання та зміцнення держави. Його велична сила таланту й відданість рідному краю гідні наслідування, актуальні й сьогодні.