Запорозька Січ — один із світових феноменів, над яким замислювались, який намагалися розгадати багато поколінь дослідників. Козаків Січі називали у народі «святими лицарями», їх оспівували в думах, піснях та легендах. Звитяжні запорожці стали героями безлічі літературних і мистецьких творів.

Але, безперечно, що запорозькі козаки є улюбленими героями народних дум та пісень.

Згадаймо «Пісню про Байду», «Думу про козака Голоту», де оспівуються захисники народу — сміливі, відчайдушні козаки, які не бояться «ні огня, ні меча, не третього болота». Герої цих творів — відчайдушні, хоробрі люди, вони боронять свій край, свого не віддають, але й чужого не займають.

Дай же боже, щоб козаки пили та гуляли.

Хороші мислі мали,
І неприятеля під ноги топтали.

Ось, наприклад, історична пісня про руйнування старого гнізда козаччини — Січі. Ця пісня була дуже популярна за часів Т.Г.Шевченка. Як казав поет, «щоб те знали» в народі, пам’ятали історію свого народу, її трагічні й славні сторінки.

У «Думі про Самійла Кішку» оспівується герой, який провів у неволі 25 років. Кішка організував на турецькій галері повстання і повернувся в Україну, де був обраний гетьманом.

Пісня «Ой Морозе, Морозенку» — це слава герою-захиснику, що загинув за свою Україну.

Особливе місце серед цих народних дум займають пісні про Богдана Хмельницького.

Чи не той хміль, що коло тичин в’ється?…
Ой той то Хмельницький, що з ляхами б’ється…

У думі «Гей, не дивуйтесь, добрі люди» всевидющі кобзарі звеличали сміливість та безстрашність перед ворогом Богдана Хмельницького та його друга і соратника Максима Кривоноса, який «…рубає мечем голову з плечей, а решту ляхів топить водою».

Українська дума — то пісня про героїчну боротьбу за волю запорозького козацтва. Знати нашу історію, дбати про її збереження і вчитися на прикладах мужніх народних героїв любові до Батьківщини і до волі — то наше основне завдання.