Порожній клас. На вікнах — сучасні штори зі світлих пластинок, котрі називаються жалюзі. Над дошкою — транспарант: «Мова Пушкіна, Тургенєва, Толстого — велика й могутня». На стінах — портрети цих та інших російських письменників. За всіма ознаками — кабінет російської мови та літератури.

Раптом кімната спалахує дивним синім світлом. Чути гул, шум, свист. Звуки посилюються, наростають, розчиняється вікно. На підвіконні у сріблястому костюмі, що облягає постать, з'являється Інопланетянин. Шолом відкинутий назад, на грудях — невеличкий інформаційний прилад, що має вигляд металевої коробочки з кнопочками і лампочками. Інопланетянин зістрибує на підлогу і допомагає вийти з космічного апарата Інопланетянці. У неї на грудях — камера, що нагадує фотоапарат.

Інопланетяни з цікавістю розглядають клас, перемовляються про щось своєю мовою, яка нагадує пташине щебетання. Інопланетянка вказує на книгу, що лежить на столі. Вона бере її в руки та натискає на кнопку на своєму інформаційному приладі. Чути «механічний» монотонний голос: «Мова є найважливішим засобом спілкування людей. Той, хто говорить, зажди щось повідомляє своєму співрозмовнику або запитує його про що-небудь, або спонукає його до чого-небудь».

Раптом задзвонив дзвоник. За дверима чути страшенний галас. Інопланетяни злякано залишають приміщення. Двері з гуркотом відчиняються. У кабінет втискуються, штовхаючи одне одного, учні 6-А класу. Вони шумно розсідаються по своїх партах. Зараз почнеться урок.