Створюючи роман "Сто років самотності", Г. Маркес мав на увазі перш за все версію розвитку свого народу, але твір виявився набагато значущім, оскільки змалював історію людства через історію народу і сім'ї.

Історія сім'ї Буендія - це історія становлення людського суспільства: від патріархального укладу, де вагому роль відіграє жінка, до громадянської війни, на якій стає героєм воїн полковник Ауреліано Буендія, і до розвитку капіталістичних відносин. На перший погляд, родині Буендія за рахунок віддаленості від світу вдалося жити окремим життям і самим творити історію. Але надто вже схожа ця історія на багато інших. У малому повторюється велике. Так і в розвитку подій роману можна побачити історію майже біблійну: кровозмішення - вбивство - ісход - новий світ - відкриття законів природи і підкорення її - розвиток економічний - війни і революції, а потім усвідомлення безглуздя існування і думки про наближення кінця.

Але усі ці етапи показано через історію роду, який дав початок цілому народові. Ці люди жили, як уміли. Вони кохали й ревнували, народжували дітей і гинули на війнах. Але головне - вони побудували Макондо - спочатку селище, а потім місто. І робили це з добрими намірами. Адже й прізвище автор дібрав для родини промовляюче: "Буенос діас" означає "добрий день". Тоді чому ж так страшно склалася історія роду? У романі часто з'являється натяк на рок, який тяжіє над родом і керує їхніми діями. Та чи тільки рок? Адже змінивши себе, людина змінює свою долю. А хто з Буендія хотів цього? Вони йшли своїм шляхом, покликані власними інтересами - хто до чого. І цікаво, що саме Ауреліо Бабілонье, мудрець, який навчився багато чого, в тому числі й санскриту, розшифрувавши пророцтво Мелькіадеса, сприяв загибелі роду. Чи не попередження це? Кінець роману розповідає про кінець роду Буендія. І чи тільки про цей рід? Ауреліо Бабілонье розшифровує пергаменти, "і все, що у них записано, ніколи більше не повториться, бо тим родам людським, які приречені на сто років самотності, не судилося двічі з'являтися на землі. Отож Маркес у романі "Сто років самотності" відтворює історію людства через історію народу і роду, аби зрозуміти долю світу, великі закони його існування.