Характерними ознаками творчого стилю видатного письменника Томаса Манна була неквапливість розповіді та дуже детальний опис власне процесу осягнення розумом дійсності, що сполучалися з аналітичним підходом, елементами іронії та емоційністю. Бачимо ми всі ці ознаки й у новелі «Маріо і чарівник».

Сюжет новели можна переказати кількома словами: подружжя з дітьми приїздить на курорт у містечко Торре, де у них на очах Маріо вбиває гіпнотизера під час виступу. Але саме особливості стилю Т. Манна дозволяють письменникові зробити з такої майже незначної події складну картину передвоєнної доби в Європі.

Як завжди, дуже детально письменник змальвує саме містечко та подробиці, що на перший погляд не мають відношення до самого сюжету. Але це не так - Т. Манн створює моральний портрет того суспільства, де вже надчистому небі відчуваються ознаки майбутньої грози, де панує брехня, лицемірство та накопичується ненависть, і навїть діти, що зазвичай легко знаходять між собою спільну мову, вражені загальною хворобйю.. Письменнїгк нічого не згадує про засилля пропаганди й агітації, яку потім публіцисти неодноразово порівнювали з масовим гіпнозом, але читачам не важко здогадатись, що саме через це «пляж був переповнений юними патріотами». Не обов'язково відверто висловлювати якусь думку достатньо до неї підвести, що Т. Манн робить з великою художньою майстерністю.

Отже - нормальне буденне життя курортного містечка, в якому навіть «атмосфері не вистачало якоїсь чистоти, невимушеності», і коли восьмирічна дівчинка голенькою пробігає по пляжу, місцеві жителі ладні подати до суду: «цю свободу було сприйнято, як виклик», але при цьому заможнішим курортникам дозволено усе, наприклад, через їхні примхи можуть виселити з готелю тих, хто не належить до знаті. «Ми не уявляли собі, як низько впала моральність у цій прекрасній країні, якщо тут можливе, більше того - неуникне таке повернення до ханжєства і манірної чутливості», каже письменник вустами героя новели, від імені якого ведеться розповідь.

На цьому тлі й відбувається катастрофа (саме так визначає характер події сам Т. Манн), більше того - її породжено цією атмосферою. Так, вбивство гіпнотизера не сприймається як трагедія, навпаки, ця катастрофа здається схожою на звільнення від усього неприродного, від прихованого насильства над волею та душами людей, що далеко не один цей балаганний чарівник насаджував у цьому колись райському місці.

Чи можна дурити людей безкарно? Що буде, коли гіпноз закінчиться? Ці питання мимоволі виникають ще до розв'язки, передчуттям катастрофи просякнута уся розповідь. Те, що робить гіпнотизер на сцені, лише відвертіша форма задурення людей, що відбувається скрізь. Здається, немає межі влади однієї людини над іншою: навіть таке почуття, як кохання стає частиною вистави. Силою гіпнозу чарівник змушує Маріо повірити, що перед ним знаходиться його дівчина, й на розвагу глядачам поцілувати хлопця замість неї. Чи не за такою схемою почуття любові до власного народу спотворювали за допомогою пропаганди до необхідності служіння найжорстокішим режимам? Загіпнотизований Маріо вірить, що перед ним - його кохана, а ошукані люди вірять, що роблять щось заради щастя свого народу...

Але коли вплив гіпнозу закінчується, настає прозріння.

Жодна людина не любить, коли її не лише дурять, а ще й виставляють перед усіма на посміховисько. Важко знайти більше приниження. Тому Маріо знахо дить лише одну можливість відновити почуття власної гідності - вбити гіпнотизера.

До події на виставі ми дізнаємось про цю людину небагато, відомо практично лише те, що він служить у Гранд-готелі, звідки викинули ні за що родину відпочивальників, але на відміну від інших службовців, що визнають лише владу грошей і сили, поводить себе як нормальна людина і навіть потоваришував з восьмирічною дівчинкою, яка мимоволі стала причиною великого скандалу. Інакше ми знаємо лише те, що він не піддався іншій формі масового гіпнозу. що причарувала більшість мешканців Торре. Але цього достатньо, щоб зрозуміти: влада будь-якого гіпнозу обмежена, завжди знайдуться люди, що не схочуть миритися з облудою. Тому і вбивство більше схоже на героїчний вчинок, ніж на злочин. Гідність і розум Маріо виявляються знову сильнішим за гіпноз.

Він стає вбивцею - але й переможцем. Вбивство було для нього єдиним виходом. І не лише для нього - бувають злочини, які припинити можна лише застосуванням сили. Для того, щоб припинити інший, масовий гіпноз, теж потрібне знищення устрою, що його здійснював.

Ця думка не звучить відверто, але вгадати її не важко, як не важко зрозуміти думку про те, що від людей залежить, чи виявляться вони здатними покласти край знущанням і приниженням.

Письменник ненав'язливо стверджує - так, опір можливий, гідність і розум сильніші за будь-яку брехню та можливості тих, що мають владу і схильні нею зловживати. Не варто забувати про це.