Здається, немає такого зела, такої рослини, якої не вживали б наші предки. Не вірите? Ось послухайте!

Наші пращури вірили, що дерева, кущі, трави, кожне зіллячко мають свою мову, власний голос. Усяка травинка в світі жива. Особливо на свято Купала кожне зело, вода, навіть роса наповнювалися чарівними та цілющими властивостями. Існує повір'я: хто відшукає цвіт переліт-трави, буде в усьому щасливий.

Мене бабуся навчала: коли вперше побачу в лісі первоцвіт, то треба топтати, приказуючи: "На здоров'я - на сон-траву! Щоб на той рік діждати сону потоптати."

Охоронитися від русалок можна, носячи із собою полин, м'яту, любисток. Чебрець - відновлює сили, зміцнює дух. Барвінок - загоює рани, лікує хвороби шкіри. Будь-які застуди виліковують калиновими напоями.

А на Вербному тижні у церквах освячують вербові гілочки. Повернувшись додому, цими лозинками жартома били членів родини, приказуючи:
"Не я б'ю, верба б'є. За тиждень - Великдень! Недалечко червоне яєчко, будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля!"
Верба одганяє від хати злі сили й хворобу, а тому освячену вербу тримали за образами.

Здавна в народі шанують подорожник, любисток, ромашку, горобину, звіробій, спориш... Усього й не перелічити! А знати, що довкола нас росте не просто трава, а цілюще зілля - треба. Слід знати і пам'ятати про це, щоб по-справжньому дружити з рослинами і природою.