Серед жанрів усної народної творчості найпопулярнішим і найулюбленішим є пісня. Завжди лунає - в свята, в будні, в години праці... Українська душа невіддільна від пісні. Багато хто своє зачарування українською піснею перетворив на професію.

У пісні відбита не лише висока духовність народу, його лексичне багатство, а й хронікальний розвиток цього жанру. З давніх часів до нас дійшли різні народні свята, які супроводжуються різноманітними обрядами і піснями. Окрему групу народних пісень складають календарно-обрядові, і їх вважають найдавнішими за походженням.

Своїм виникненням вони сягають ще язичницьких часів. Залишки віри давніх слов'ян можемо знайти у текстах цих пісень. Як ми знаємо, наші предки вірили у світ, населений багатьма духами і божествами, поклонялися не одному Богові, а великому пантеону богів: молилися сонцю, місяцю, хмарам, зіркам, обожнювали і річки, землю - все, що було важливим у життєдіяльності людини, задобрювали жертвоприношеннями (часто приносили у жертву не тільки тварину, а навіть і людину).

Одним з яскравих прикладів поєднання язичницької та християнської вір вважають колядки і щедрівки. Сучасні колядки виконуються під час Різдва 7 січня і прославляють Спасителя, сповіщаючи про Його народження. Насправді ж колядки з'явилися ще у язичницькі часи. Ці величальні пісні співалися на честь народження нового сонця у день зимового сонцестояння 25 грудня (за ст. ст.), або 7 січня (за н. ст.). Ось як співається у давньоукраїнських колядках: "Ясен світ засвітився...", "З того каміння то буде сонце...". Майже у кожній давній колядці згадується сонце.

Величальні пісні супроводжувалися носінням зірки, що символізувало небесне світило. Цей елемент обряду зберігся і до сьогодні (як ми знаємо, невід'ємним атрибутом обряду колядування є носіння зірки). Отже, стародавній язичницький обряд наклався на одне з найбільших християнських свят - Різдво Христове. Щодо щедрівок, то читаючи дуже давні тексти, наприклад "Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка", можна помітити, що йдеться зовсім не про зимовий період.

Отож, календарно-обрядові пісні беруть свій початок у далекому, на жаль, ще мало відомому минулому наших пращурів і несуть на собі беззаперечний відбиток їх вірувань, уявлень, світосприйняття.