Перше, що згадується з цiєї теми - слова Максима Горького: "Всiм найкращим в менi я зобов`язаний книгам". Може, це й перебiльшення. Тим бiльше що його трилогiя "Дитинство. Юнiсть. Мої унiверситети" демонструє широкий досвiд, взятий ним саме з повсякденного життя. А Євген Плужник i взагалi написав:

Мудрiсть цитатна -
Мудрiсть гiрка.

Думаю, iстина - мiж цими виразами. Мiльйони людей прожили життя неписьменними. На перший погляд - нещаснi, вони не знали витонченого задоволення вiд захоплююючого роману чи мистецької поезiї:

По глибоких лугах, мов голуб,
Кошлатих сонць шугає спах,
Волошки в золотих житах
I пелехатi маки долу
Геть одклонили головки,
А пам'ять любої руки -
Тонкої, бiлої, гiнкої -
Перегортає днiв сувої.
I золотої й дорогої
Нам стане думи на вiки.
(Василь Стус).

Вони не чули про безлiч екзотичних речей, котрих вони нiколи не побачать на власнi очi. У своїй фантазiї вони не мандрували навколо свiту, не спiлкувалися з видатними ученими, не завойовували нових земель. Але з iншого боку, дiзнаючись бiльше про свiт, ти узнаєш бiльше про страждання цього свiту. Символ мудростi, бiблiйний Еклезiаст, писав: "При многостi мудростi множиться й клопiт, хто ж пiзнання побiльшує, той побiльшує й бiль!"

У Антона Чехова є оповiдання "Парi". У ньому описується парi мiж молодим юристом i багатим банкiром, який обiцяв юристовi два мiльйони, якщо той висидить 15 рокiв у добровiльнiй iзоляцiї. Весь цей час юрист напружено читав. Який же висновок зробила ця людина? Юрист вiдрiкся вiд грошей, навмисно вийшовши з своєї кiмнати за 12 годин до обумовленого строку. Вiн повнiстю розчарувався в земних цiнностях. Хто з нас вiдважиться на такий крок?

Тому важливi не книги як такi, а їх змiст. Можна "проковтнути" всi детективи й любовнi романи i так нiчого й не навчитися. Ми маємо бути дуже розбiрливими, добираючи книги для себе. Iнтелектуальнi вправи дуже подiбнi до фiзичних: якщо робити тiльки те, що легко вдається, нiколи не станеш сильнiшим. Тому не можна ставитися до книг як тiльки до засобу задоволення й вiдпочинку. Правда, яку ти маєш почути, не завжди буває приємною. Свiт, який тебе оточує, не завжди простий i зрозумiлий.

З iншого боку, правi тi, якi кажуть: "Ти є тим, що ти їси". Неможливо у життi встигнути все, але можна встигнути головне. На що ти спрямуєш свою увагу й сили - те й вийде. Тому не будемо обманювати себе: якщо читаємо любовнi романи - не треба чекати вiд нас вiрностi. Якщо читаємо детективи - не будемо чекати вiд себе терпiння й рiвноваги. Наш внутнiшнiй стан залежить вiд того, що ми вносимо в нього ззовнi.

Який же висновок ми зробимо з наших роздумiв? Не всяка книга - добрий i мудрий друг. Вона може бути й лютим ворогом. "Цитатник голови Мао" Мао Дзедуна, "Моя боротьба" Адольфа Гiтлера, "Молот вiдьом" середньовiчних монахiв, "Походження видiв" Чарлза Дарвiна - цi книги зруйнували духовне й фiзичне життя сотень тисяч людей. В той же час певнi книги передають нам досвiд людства, його iдеали, погляди, проблеми, якi ще треба вирiшити.

Очевидно одне: в наш вiк iнтернету й космiчних польотiв книгу не замiнить нiщо.