Що таке оповідання? Це невеликий по об’єму текст, що написаний в стилі епічного жанру. Зазвичай в оповіданні ведеться мова про певного персонажу та ті події, що сталися з ним в відрізок часу.

Кількість часу, який може бути описаний в оповіданні, не має обмежень, але найчастіше в оповіданні ображують якийсь випадок з життя героя твору чи особливість людського характеру.

Головною ознакою оповідання є одноподійність, тобто опис лише одного героя, однієї події, що сталася, однієї риси характеру, однієї частини сюжету і т.д. Ще однієї ознакою оповідання є настанова на достовірність – тобто наголос на тому, що все те, що описується у творі – це не вигадка, а реальний факт.

Оповідання на вільну тему в давнину

Оповідання як жанр літератури зародилося досить давно. Перші твори цього напряму були більш схожі на перекази реальних ситуацій і зазвичай велися від першої особи – оповідача. З часом оповідання стало вестися не від оповідача – автора, а від персонажу самого твору (наприклад, «Три сестри» Марко Вовчок)

Така подача тексту допомагає показати прагнення автора винести на розсуд читача той проблемний аспект події чи характеру, який описується в оповіданні. А ключовим моментом оповідання є поставлення етичної оцінки читачами сюжету.

Оповідання та новела

Своєрідність жанрової форми оповідання пішла від новели. Фактично й зараз багато хто з літературознавців поняття «оповідання» та «новела» розглядає як рівнозначні. В чому ж їх така схожість?

По-перше, в основі й першого, й другого лежить один або декілька епізодів життя людини. По-друге, сюжет завжди в обох творах відзначається простотою, а коло дійових осіб в творі обмежене. Але є і відмінності, наприклад те, що в оповіданні зображується повсякденне життя та побутові взаємини між звичайними людьми.

Однією з найкращих авторів оповідань є Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська). У 1857 році вона видала цілу збірку оповідань під назвою «Народні оповідання». Фактично після збірки її творів оповіданням стали називати твір, який розповідає про невеликі епізоди життя людей, а сам твір ведеться в причинно-часовій послідовності викладення.

Загалом, жанр оповідання є найтрадиційнішим для літератури слов’янських народів. Саме тут цей стиль викладення набув значного поширення і отримав багато жанрових підвидів, які характеризують специфіку проблематики твору.

Майстри оповідань на різні теми

Справжніми майстрами жанру оповідання вважається багато письменників. В першу чергу це Марко Вов¬чок, О. Стороженко, І. Нечуй-Левицький, 1. Франко, Б. Грінченко, а також А. Тесленко, В. Винниченко, І. Тургенев, Л. Толстой, ?. Достоєвський.

У літературній класиці себе зарекомендували такі митці як ?. Чехов, ?. Хвильовий, А. Головко, Г. Косинка, І. Сенченко, О. Гончар, Є. Гуцало, В. Дрозд, Ю. Мушкетик, І. Бунін, А. Купрін та М. Булгаков.