“Іліада”: Заспів (пісня 1, вірші 1-10), “Щит Ахілла” (пісня 18, вірші 478—608), “Двобій Ахілла й Гектора” (пісня 22, вірші 139—411), “Пріам у Ахілла” (пісня 24, вірші 469—670)
Гомер — легендарний основоположник європейської літератури. Гуманістичний пафос “Іліади” — осуд війни та її жорстокості, співчуття людському горю, повага до людини, поетизація її героїзму та подвигу. Образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна.
“Одіссея”: Заспів (пісня 1, вірші 1—21), “Аед Демодок” (пісня 8, вірші 486—520), “Одіссей і кіклоп Поліфем” (пісня 9, вірші 181—566), “Одіссей у Кірки” (пісня 10, вірші 91—399)
Пригодницький, казковий і побутовий елементи “Одіссеї”. Звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості. Засудження беззаконня, тупої несправедливої сили (кіклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном). Образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота.
Після закінчення вивчення теми:
Учень (учениця):
- пояснює, чому Гомер вважається легендарним основоположником європейської літератури: поеми “Іліада” і “Одіссея” створені з неймовірною для такої ранньої доби (до VIII ст. до н. е.) художньою майстерністю;
- встановлює зв’язки між, з одного боку, троянським циклом мiфів (таємниця, яка була відома титанові Прометею: може народитися бог, що буде сильнішим за Зевса; яблуко розбрату, яке на весіллі богині Фетіди, майбутньої матері Ахілла, віддав Афродиті саме троянський царевич Паріс, а також викрадення Єлени і її життя саме в Трої і т. д.) і, з другого боку, поемами Гомера: у згаданих міфах і в поемах Гомера діють ті самі герої: боги Зевс, Фетіда, Афіна, Аполлон; смертні Ахілл, Гектор, Одіссей (зарахований до сонму олімпійців уже після смерті);
- доводить прикладами з тексту, що поеми Гомера є енциклопедією життя стародавніх греків (так, на щиті Ахілла зображена не лише війна, а й мирне життя еллінів: весільний бенкет, судочинство тощо);
- пояснює, в чому полягає гуманістичний пафос “Іліади” (Гомер засуджує війну та її жорстокість, співчуває людському горю, поважає людину, поетизує її героїзм та подвиги;
- характеризує образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна;
- наводить приклади використання в “Одіссеї” пригодницького (романтика подорожей, відкриття нових для героїв, земель тощо), казкового (чарівні персонажі, відвідини Аїду і т. ін.) і побутового (побут Ітаки, життя греків і т. д.) елементів;
- аргументує прикладами з тексту думку про те, що провідним пафосом “Одіссеї” є звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості;
- наводить приклади засудження Гомером беззаконня, тупої несправедливої сили (циклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном);
- характеризує образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота;
- пояснює, чому поеми “Іліада” і “Одіссея” вважаються вершиною світового героїчного епосу, як вони вплинули на розвиток світового літературного процесу (наприклад, що “Енеїда” римлянина Верґілія написана під впливом “Іліади” й “Одіссеї”, а відтак, і перший твір нової української літератури — “Енеїда” І. Котляревського є літературним відлунням поем грека Гомера.
Біографія Гомера
