Реферат: Трудове право та право соціального забезпечення


Рубрика: Право, політологія
Вид: реферат
Мова: український
Розмір файлу: 15 кБ

Скачати реферат

Законодавство не встановлює обов’язкових вимог до наказу чи розпорядження щодо прийому на роботу. Однак, аналізуючи відповідні правила, можна дійти висновку про існування деяких обов’язкових елементів цього документа.

Зокрема, у наказі чи розпорядженні потрібно зазначити: хто приймається на роботу; трудову функцію працівника, визначити розмір заробітної плати; термін початку роботи. Якщо укладено строковий трудовий договір, то необхідно встановити строк, на який укладено договір. Згідно із ст. 26 КЗпП України у наказі потрібно застерегти умови про випробування, якщо таке обумовлено сторонами із зазначенням його тривалості.

Також мають бути відображені й інші факультативні умови трудового договору. Наказ також має містити номер і дату його видання. Працівник зобов’язаний ознайомитися з наказом під розписку. У випадку відмови працівника від ознайомлення з наказом про прийом на роботу, про це складають акт.

Ієрархічність процедури має правове значення. Адже у випадку порушення послідовності елементарних процедур, основна процедура може бути визнана незаконною. Наприклад, для того, щоб оголосити страйк потрібно дотриматися таких умов: 1) сформулювати вимоги, викласти їх письмово і скерувати до роботодавця; 2) у разі відхилення вимог роботодавцем колективний трудовий спір повинен пройти примирну стадію; 3) має бути дотриманий порядок прийняття рішення про оголошення страйку; 4) завчасно попередити роботодавця про початок страйку. При недотриманні названих умов страйк у судовому порядку може бути визнаний незаконним.

У деяких випадках сьогодні встановлений порядок проведення процедури є невиправданим і тому має бути змінений. Наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку відповідно до ст. 142 КЗпП України затверджує трудовий колектив за поданням роботодавця і виборного профспілкового органу.

Така процедура обмежує права роботодавця із встановлення внутрішнього трудового розпорядку. Доцільніше було б відповідні правила затверджувати за домовленістю між роботодавцем і виборним профспілковим органом, або іншим уповноваженим найманими працівниками органом.

Оскільки завданням процедури є застосування матеріальної норми трудового права, то вона має завершуватися рішенням по справі і його документальним оформленням. Зокрема, у час ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення на працівника роботодавець самостійно, в межах, дозволених законом, обирає вид стягнення, враховуючи попередню роботу працівника, його особу, а також тяжкість вчиненого проступку.

Документальним оформленням рішення є видання наказу чи розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення. На цій стадії необхідною умовою процедури є ознайомлення працівника із наказом чи розпорядженням про накладення дисциплінарного стягнення. У випадку відмови працівника ознайомитися із наказом, про це складають відповідний акт.

У теорії права акти застосування права визначаються як правові акти компетентних органів або посадових осіб, виданих на основі юридичних фактів і норм права, які визначають права, обов’язки або міру відповідальності конкретних осіб [9, с. 386].

Правозастосовчі акти у трудовому праві мають певну специфіку. Зокрема, їх видають компетентні органи, або посадові особи. У трудовому праві такі акти може видавати суб’єкт трудового правовідношення, який наділений цими повноваженнями. Такими суб’єктами можуть бути як органи, які розглядають трудові спори, так і сам роботодавець.

Ще однією особливістю таких актів є те, що вони можуть прийматися роботодавцем самостійно, наприклад, рішення про накладення дисциплінарного стягнення, або за погодженням з відповідним органом. Наприклад, рішення про звільнення працівника роботодавець у випадках передбачених трудовим законодавством, повинен погодити з виборним профспілковим органом тієї організації, членом якої є працівник. Щодо рішень органів, які розглядають трудові спори, то їх приймають колегіально.

Рішення, які приймають в результаті процедури застосування матеріальних норм, є індивідуальними. Вони адресовані конкретним суб’єктам.

В теорії права панує думка, що реалізація правозастосовчих актів забезпечується через державний примус. Якщо йдеться про виконання рішень суду чи комісії з трудових спорів, то тут відбувається державне виконання їхніх рішень державною виконавчою службою.

Що ж стосується виконання рішень примирних органів, які розглядають колективні трудові спори, то обов’язок по їх виконанню покладається на самі сторони, тобто тут немає державного примусу. Щось схоже простежуємо у разі накладення дисциплінарного стягнення на працівника, або під час розірвання з ним трудового договору. Тут також немає державного примусу, оскільки „дисциплінарною” владою наділений сам роботодавець.

Залежно від характеру основного правовідношення, для реалізації якого слугує процедура, виділимо такі види правових процедур: матеріальні, правотворчі і процесуальні.

Отже, можна стверджувати, що правовою процедурою у трудовому праві є врегульована діяльність суб’єктів трудових правовідносин із застосування норм трудового права. Процедурі у трудовому праві притаманні певні особливості: службовий характер, ієрархічність, вольовий характер, наявність окремих етапів, урегульованість нормами трудового права.

Метою правової процедури є застосування норм трудового права. Процедура завершується прийняттям рішення, особливості якого такі: рішення приймається суб’єктом трудового правовідношення, одноособово, колегіально, або за погодженням з іншими суб’єктами.

Список використаної літератури:


1. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – Свердловск, 1972. – Т. 2.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і головний редактор В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТ „Перун”, 2004.
3. Горшенев В.М. Методологические проблемы теории юридического процесса в условиях развитого социализма // В кн.: Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности. – Ярославль, 1976.
4. Каминская В.И. Демократические основы советского социалистического правосудия. – М.: Наука, 1965.
5. Кондратьєв Р.І. Локальні норми права. – Хмельницький, 2001.
6. Лучин О.В. Процессуальные нормы в советском государственном праве. – М.: Юрид. л-ра, 1976.
7. Рабінович П.М. Поняття процесуального права та його місце в структурі права України // Адвокат. – 2004. – № 8. – С. 27.
8. Субботенко В.К. Процедурные правоотношения в социальном обеспечении. – Томск, 1980.
9. Теория государства и права: Учеб. / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРАМ, 1998.
10. Трудове право України: Академічний курс. Підручник / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре””, 2004.
11. Юридична енциклопедія: В 6-ти т. / Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2003. – Т. 5. Безкоштовно скачати реферат "Трудове право та право соціального забезпечення" в повному обсязі