Реферат: Загальна характеристика Венесуели

Венесуела – економічно слаборозвинена країна з середнім рівнем доходу. Глава держави та уряду – президент. Законодавчий орган – двопалатний Національний конгрес (палата депутатів і сенат) . Країна є федерацією у складі 23 штатів , 1 федеральної (столичної), округи та 1 федерального володіння (72 острови в карибському морі).
Історія

У стародавні часи територію Венесуели заселили індіанці – кариби та індіанці – араваки . 1 серпня 1498 р. Х.Колумб відкрив землю поблизу гирла р. Ориноко і , не знаючи, що це материк, назвав її островом Гарсія. Країну відвідала в 1499 р. експедиція іспанця Алонсо де Охеди і флорентійця Америго Веспуччі. Вони бачили житла місцевого населення, збудовані на палях на оз. Маракайбо, і це нагадало італійську Венецію. А. Веспуччі назвав країну Венесуелою, що означає “Мала Венеція”. Іспанці почали колонізувати територію 1520 р., саме тоді Г. де Окампо заснував перше постійне іспанське поселення – Нуево- Толедо (з 1569 р. - Кумана). В 1528 р. імператор Карл V продав Венесуелу в оренду сім’ї банкірів Вельзерів із Аугсбурга в Німеччині, яким заборгував велику суму. Оренда закінчилася 1556 р. Іспанські конкістадори принесли у країну феодалізм . Виникли латифундії. Для роботи на них з Африки завозили негрів- рабів. Протягом 16-17 ст. узбережжя було центром піратства. До початку 18 ст. територія нинішньої Венесуели належала до віце – королівства Нова Гранада, а 1777 р. виокремилася в окреме генерал- капітанство. У 1783 р. було утворено суперінтендантство Венесуела.

Десь у середині 18 ст. багатії країни почали виявляти невдоволення торговельними обмеженнями, що їх установила метрополія. Спалахували анти іспанські повстання. Саме у столиці країни – Каракасі 1806 р. виник колумбійський рух за незалежність. Після повстання в Каракасі 19 квітня 1810 р. революційні сили за активної участі Ф. Міранди та С. Болівара взяли владу до своїх рук. 5 липня 1811 р. Національний конгрес проголосив країну незалежною республікою, але згодом вона була розгромлена іспанцями і 25 липня 1812 р. влада віце – короля відновилася. У період національно – визвольної війни 1810-1826 рр. Сімон Болівар створив 17 грудня 1819 р. державу Велика Колумбія, до складу якої увійшла й Венесуела. У 1829 р. та держава розпалася, й 13 січня 1830 р. Венесуела проголосила свою незалежність, а 24 жовтня стала Республікою Венесуела. Першим президентом став генерал Хосе – Антоніо Паес. Генерал – президент (1830-1835 і 1839-1843 рр.) тримав армію під контролем, у країні була демократія, латифундії зберігалися. Після президента Паеса у країні настав хаос. Остаточно ліквідували рабство 1854 р. (почали ліквідацію ще під час національно - визвольної війни). З травня 1864 р. країну назвали “Сполучені Штати Венесуели”. Ситуація в країні нормалізувалася 1870 р., коли президентське крісло на 18 років (із перервами)обійняв А.Гусман Бланко. Протягом періоду правління двох вояків – президентів (1899-1935рр.) С.Кастро і Х. Гомера у країні був деспотичний режим. Диктатор Х. Гомер помер 17 грудня 1935 р., і новітня історія країни бере відлік саме від цієї дати. Великі запаси нафти у Венесуелі відкрили в 1913 р. За станом на 1927 р. Венесуела перетворилася на одного з найбільших у світі експортерів нафти. Венесуельську нафту став контролювати капітал США. 11 квітня 1953 р. було прийнято нову конституцію країни, і вона одержала назву “Республіка Венесуела”. Ромуло Бетанкур був першим у 20 ст. цивільним президентом, який утримався при владі протягом установленого терміну (1959-1964). У 1992 р. військовики двічі пробували вчинити перевороти, але безуспішно. Венесуельська армія є однією з найбільш слухняних у Латинській Америці. Нафтовий бум після Другої світової війни сприяв зростанню заможності Венесуели.

Безкоштовно скачати реферат "Загальна характеристика Венесуели" в повному обсязі