Реферат: І. Жиленко про літературне покоління шістдесятників

Зі сторінок спогадів І.Жиленко постають величні образи шістдесятників: Івана Драча, Василя Симоненка, Івана Світличного, Михайлини Коцюбинської, Валерія Шевчука, Євгена Сверстюка, Василя Стуса, Миколи Сома, Євгена Гуцала, Бориса Олійника, В’ячеслава Чорновола, Миколи Вінграновського, Алли Горської та багатьох інших. Їхні долі склалися по-різному, але в період юності, на початку 60-х років вони були натхненними, молодими, з бажанням перетворити світ на кращий. У книзі “Homo feriens” у портретних характеристиках сучасників і друзів письменниця підкреслює найсуттєвіші риси. Теплі рядки про Михайлину Коцюбинську – мужню, сміливу, сильну духом, яка ставилася до шістдесятників із товаристкістю і материнською любов’ю. І.Жиленко називає її зразком, ідеалом, “Людиною Благородною”. Суперечність характеру підмічає поетеса у Драча. З одного боку, відкритість, розкутість: “Іван! Іван Драч!!! Засліпив, приголомшив своїм талантом, величчю, розумом. Скромний, у великих окулярах і сірому дешевенькому костюмі. Звичайнісінький. Його і не помітиш серед інших. Тільки очі – розумні, сірі, насмішливі і дуже високе чоло” [4, 64], з іншого, замкненість у своєму світі: “А потім прийшов Драч. Коли він пішов, я тільки подивувалась:для чого приходити, коли ти не здатен до широкого і відкритого спілкування. Він весь замкнений на всі замки. Говорили якось поверхово і ні про що” (лист від 17.06.64 року). Емоційно пише І.Жиленко про талановитість Вінграновського: “Вінграновський читав вірші. Прекрасні вірші! І прекрасно прочитані. Він дуже гарний. Очі м’які, теплі. Дуже високе чоло. Тримається трохи заартистично, але це не випендрьож – просто манера” [4, 74]. Її вражає духовна велич Алли Горської: “Довго розмовляла з Аллою. Виявила для себе дивну річ. Окрім великої талановитості, в Алли є ще інстинкт самозбереження духовного” [7, 42], як і всебічна обдарованість В’ячеслава Чорновола: “Славко [Чорновіл] ерудований на всі боки – колосальні знання з історії, мистецтва, фольклору, діалектології тощо. І водночас – доскіпливе знання всіх найменших київських суспільних колотнеч” [7, 55]. Не оминає І.Жиленко у своїх спогадах і Євгена Концевича, наголошуючи на його внутрішній і зовнішній красі: “Женько Концевич – людина ідеально красивої душі й не менш вродливої зовнішності. А от поговорити
з ним – розкіш для душі. Не так від слів його, як від самої особи – світлої, мужньої і безкінечно доброї” [7, 60-61]. У листах Євген – іронічно-стриманий, небагатослівний [7, 61], у спілкуванні – “Женько милий, енергійний і балакучий як завжди” [7, 55].

Список використаної літератури:

1. Галич О.А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи:
Монографія. – Луганськ: Знання, 2001. – 246 с.
2. Гундорова Т. Шістдесятництво: метафора, ім’я, дім // Коцюбинська М.Х. Мої обрії: В 2 т. Т.1. – К.: Дух і літера, 2004. – С.4-10.
3. Жиленко І.В. Євангеліє від ластівки / Вибране з десяти книг. – Харків: Фоліо, 1999. – 544 с.
4. Жиленко І. “Homo feriens” // Сучасність. – 1997. – №9. – С.12-87. При цитуванні в тексті збережено орфографію журналу.
5. Жиленко І. “Homo feriens” // Сучасність. – 1997. – №10. – С.16-70.
6. Жиленко І. “Homo feriens” // Сучасність. – 1999. – №1. – С.27-54.
7. Жиленко І. “Homo feriens” // Сучасність. – 1999. – №2. – С.40-68.
8. Коцюбинська М.Х. Іван Світличний, шістдесятник // Коцюбинська М.Х. Мої обрії: В 2 т. Т.2. – К.: Дух і літера, 2004. – С.5-27.
9. Маслюченко Г.О. Художні мемуари та автобіографічна повість в українській літературі 90-х років
ХХ століття: Дис. . канд.філолог.наук: 10.01.01. – Дніпропетровськ, 2004. – 212 с. Безкоштовно скачати реферат "І. Жиленко про літературне покоління шістдесятників" в повному обсязі