Реферат: Зовнішня торгівля Речі Посполитої (кінець ХV – І пол. ХVІІ ст)


Рубрика: Всесвітня історія
Вид: реферат
Мова: український
Розмір файлу: 16 кБ

Скачати реферат

Завдяки Компанії торгівля з Балтикою набула більш організованого характеру і пристосовува¬лася до боротьби з ганзейськими купцями. В першій половині ХVІІ ст. вона об’єднувала декілька сотень купців. До її складу входили купці-оптовики Лондона, Ньюкастла, Йорка, Гулля та інших міст. Вони торгували сукном, галантарейними та ювелірними, готовими шкіряними виробами, невиправленою шкірою, шовком і бархатом.
Членам Компанії належало право монопольної торгівлі з Норвегією, Швецією, Польщею та їхніми володіннями в Інфляндії, Прусії та Помор’ї на схід від Одеру. Активні торгові операції вони вели у Гданську, Ельблонзі. У другій половині ХVІІ ст. в Ельблонзі жили англійські купці, в тому числі члени Східної Компанії. Це портове місто у 1585-1628 рр. було головним посередником в обміні між Польщею та Англією, а також місцем складування товарів Східної Компанії [5, 115].
Відносинам з Англією, яка мала розвинуте промислове виробництво і торгівлю, Польща надавала велике значення. Англія ж відносини з іншими країнами ставила в залежність від можливості ведення торгівлі. Ці відносини ставали тіснішими тоді, коли торгівля з тією чи іншою країною приносила Англії великі доходи. Другий принцип, яким керувалась Англія у встановленні зв’язків з іншою країною, була політична можливість впливу тої чи іншої країни на підтримку політичної рівноваги сил у Європі.
Основним товаром англійського експорту в Польщу було сукно. Близько 70 % англійського імпорту з прибалтійських країн складали товари, необхідні в кораблебудуванні. У розбудові свого військового флоту Англія опиралася на матеріали з балтійської зони. Невелика частка Балтики в загальному імпорті Англії пояснюється тим, що товари, які вивозилися звідти, не були високої вартості, але були дуже необхідні для англійської економіки [8, 204].
Торгівля Польщі і Франції була незначною. За 1562-1616 рр. з Гданська виїхало більше тисячі французьких суден. Їх кількість в різні роки відрізнялася: найбільше в 1587 р. – 196, а вже в 1588 р. – лише 6 [8, 183]. Безпосередній товарообмін між Польщею і Францією зріс лише у другій половині ХVП ст., коли була утворена Північна Компанія. Польща вивозила переважно суднобудівні матеріали. Король Людовік ХІV особисто цікавився поставками цих матеріалів з Гданська. Поставки зерна мали велике значення лише в голодні роки у Франції, особливо в 1693-1694 рр.
В імпорті з Франції велике значення мали сіль і вино, які розходилися по північних ринках Речі Посполитої, меншу роль мали тканини і колоніальні товари, які привозилися більше з Голландії.
Французькі купці виконували в Гданську і політичні функції. Наприклад, у 1661 році купець Жан Формонт був призначений консулом у Гданськ, його брат Даніель був консулом у Крулевці. На замовлення Кольберта ними була розроблена записка (меморіал) в 1668 р. про можливість розвитку торгівлі в гирлі Вісли.
Велике значення для економіки Польщі мала торгівля Кракова із сусідніми країнами. В ХVІ ст. Краків продовжує достатньо інтенсивний товарообмін із Сілезією, Чехією, Моравією, Австрією [7, 177].
Найбільш тісні зв’язки були з Сілезією, куди вивозили сіль і волів, а також коней, шкіру, віск. Привозили сукно, полотно, пиво, металеві вироби.
З другої половини ХVІ ст. посилюються зв’язки з Чехією, особливо Прагою. Сюди вивозили сіль, шкіру, олово, вовну. Привозили в Польщу переважно сукно, вино.
Через Моравію Краків був зв’язаний з Південною Європою. З Італії краківські купці поставляли в Польщу різноманітні шовкові тканини: венеціанські, генуезькі, флорентійські, неаполітанські. Вони також мали жваві зв’язки з Австрією, зокрема з Віднем, Кремсом, Ліпцем. Вивозили сюди такі товари: віск, олово; ввозили сталь, металеві вироби.
Через Сілезію і Чехію краківські купці їздили в Німеччину: Нюрнберг, Липськ, Галле, Гамбург; торгували тут волами, шкірою. З Німеччини вивозилися насамперед полотна різного ґатунку, галантерейні та металеві вироби.
Із середини ХVІ ст. змінюються торгові відносини з Угорщиною. Угорська мідь зникає в транзитній торгівлі Польщі. Вона тепер відправляється через Сілезію або Чехію у напрямі Гамбурга. Головним предметом експорту з Угорщини стає вино, пізніше – сливи. Імпортували з Польщі сукно, солену рибу, колоніальні товари, олово [5, 84].
Важливим напрямом торгівлі були відносини з Балканами і причорноморськими містами. Посе¬редником у цій торгівлі був Львів. У зв’язку з переміщенням торговельних шляхів після великих географічних відкриттів у ХVІ ст. помітно скорочується радіус безпосередніх зв’язків львівських купців на Заході. Вони їздять найчастіше на ярмарки Ярослава, Перемишля, Любліна, Кракова.
У першій половині ХVІ ст. найтісніші торгові зв’язки Польське королівство мало з Великим князівством Литовським. Після Люблінської унії 1569 р. встановлюється єдиний торгово-економіч¬ний простір двох колишніх держав, об’єднаних в одну Річ Посполиту. Проте господарська інтеграція польсько-литовської держави тривала досить довго, тому можна назвати торгові зв’язки між двома частинами держави у 70-90-х роках ХVІ століття як зовнішньополітичні. Товари із Великого князівства Литовського привозили у Польщу двома шляхами: через Люблін і мазовецькі міста.
У ХVІ ст. торгівля Польщі і Великого князівства Литовського зміцніла за рахунок втягнення у неї прикордонних мазовецьких міст – Ломжі, Нура і Ліва. В асортименті товарів, які ввозились у Польщу, і надалі переважало хутро і хутряні вироби, шкіра і віск. Основу вивозу в Литву і Білорусію складали сілезькі металеві вироби, дешеве польське сукно.
Станом на другу половину ХVІ ст. отримали розвиток торгові зв’язки Варшави з Волинню. До Гданська з Волині вивозили частіше попіл, зерно, інші деревні вироби – ванчоси, клепки, васильки, попелки, тертиці, пиплі, клітки [3, 81]. Пункти доставки волинської продукції до сплаву її до Гданська розташовані на Західному Бузі, в його середній течії. Це містечка Устилуг (Володимирський повіт) і Городло, села Кладнів (Белзьке воєводство) та Бережці (Холмська земля). Варшава перетворилася у важливий посередницький центр вивозу в Гданськ зерна і “лісових товарів” з волиських земель, які розташовані поблизу судноплавих приток Вісли. Зростання внутрішньої колонізації і виробництва зерна також зробили можливим проникнення варшавського торгового капіталу на цю територію. У торгівлю з Варшавою були втянуті магнати, багата шляхта і духовенство, тобто ті соціальні стани, які володіли великою кількістю орної землі і великими лісовими масивами. Серед них особливою активністю відзначалася сім’я І. Борзобагатого-Красенського, луцького війта й орендаря королівських митниць на Волині [4, 148]. Tоргові зв’язки мали також міщани Луцька, Володимира, Кременця, Острога, Заславля. Варшавські купці активно торгували з Волинню в 60-80-і роки ХVІ століття. Основним джерелом доходу варшавських купців, зайнятих експортом волинських товарів, була різниця цін, з одного боку, на Волині, з другого – у Гданську.
Впродовж ХVІ-ХVІІ ст. торгівля Польщі з країнами Західної Європи знала піднесення і спад. Вивіз зерна та продуктів лісового господарства зростав у ХVІ ст. і досяг свого максимуму в другому десятилітті ХVІІ ст. [5, 194].
Товарообмін між Західною Європою і Польщею в ХVІ-ХVІІ ст. відіграв важливу роль як у процесі первісного нагромадження капіталу в західноєвропейських країнах, так і в економічному розвитку Польщі, яка переживала в той же час посилення особистої залежності селян. Купецький прибуток, який давала торгівля з західними країнами, була важливим джерело акумуляції капіталу. Витіснення польських купців наприкінці ХVІ ст. з активної зовнішньої торгівлі призвело до того, що великі можливості нагромадження капіталу отримали чужоземні купці, передусім голландські.
Сконцентрувавши близько 80 % обсягу зовнішньої торгівлі країни, з кінця ХV ст. Гданськ став основним посередником у торгівлі Польщі із Заходом. У межах міста і міської округи гданські купці не допускали прямих контактів іноземних купців з купцями інших польських міст, шляхтою і магнатами. За кордоном активність гданчан слабшала протягом ХVІ ст. унаслідок їх поступового витіснення голландцями.
Упродовж ХVІ-ХVІІ ст. торгівля Польщі з країнами Західної Європи зазнала піднесення і спаду. Вивіз зерна та продуктів лісового господарства зростав у ХVІ ст. і досяг свого максимуму в другому десятилітті ХVІІ ст. До початку польсько-шведської війни середини ХVІІ століття він утримувався на цьому ж рівні, не зважаючи на сталий попит зерна в Західній Європі. Таке становище можна пояснити результатом недостатньої пропозиції хліба на гданському ринку внаслідок вичерпання виробничих можливостей фільварку.

Безкоштовно скачати реферат "Зовнішня торгівля Речі Посполитої (кінець ХV – І пол. ХVІІ ст)" в повному обсязі