Все починається з виховання, яке отримали чоловік і жінка у власних сім'ях. Якщо вони зросли в родинах, де "утримання" дітей зводилося до забезпечення їх фізичного існування, нехай і на найвищому рівні, то вони можуть навіть не підозрювати, що їх шлюбні партнери відчувають потребу у взаємоповазі чи взаємодопомозі. У такому випадкові вони можуть бути суперспоживачами здобутків цивілізації, високими спеціалістами у своїй професійній галузі, але повними профанами у мистецтві людських взаємин.

Щиро поважати можна того, хто гідний твоєї поваги, себто рівний або вищий тебе у певних аспектах. Тому основою взаємоповаги є комплексна рівність шлюбних партнерів. Не можна в прийнятті рішення щодо одруження залишати останнє слово за якимись другорядними ознаками, особливо за сексуальним "сумісництвом". Статистика доводить, що найбільша кількість конфліктів у сім'ях розгортається навколо проблем у психологічній (брак спілкування або його незадовільна якість) і фінансовій (розподіл грошей) сферах, а сексуальна невдоволеність уже походить від цих розбіжностей.

Уникнути багатьох прикростей допоможе чіткий розподіл сімейних (домашніх, скажімо) обов'язків і готовність, особливо з боку чоловіка, брати на себе відповідальність у життєвих колізіях. Систематичне нищення ініціативного, активного, енергійного й амбітного мужчини-українця зробило чоловіче лідерство в українській сім'ї великою проблемою. Цей процес яскраво зобразив Гоголь у своїх "малоросійських" оповіданнях, де чоловік-українець за лічені роки деградує від вольового лідера ("Тарас Бульба") до безхребетного підкаблучника-ненажери ("Старосвітські поміщики").

Звичайна українська сім'я відперто матріархальна. Звичайно, саме невибагливість, відповідальність, "двожильність" українок і роблять їх такими привабливими "міжнародними нареченими", що й забезпечує успіх масі шлюбних агенцій. Але не забезпечує щастя наших сімей. Всі ці "супержінки" в глибині душі невдоволені таким станом справ і хотіли б почувати себе за чоловіком, "як за кам'яним муром".

Також має значення психологічна готовність молодих до шлюбу. Вчені розрізняють два види зрілості людини: фізичну й психологічну. Так, деякі дівчата можуть завагітніти уже в 13 років, але ця фізична здатність не робить їх готовими до шлюбу. Взаємоповага виникає між зрілими людьми, ментальної енергії яких вистачає й на іншу людину. А щоби не було потреби укладання раннього шлюбу, необхідне планування сімейного життя. Бо ж одна з головних, якщо не головна причина вимушених одружень, - небажана вагітність. Не поспішайте жити, цінуйте кожну хвилину вашого унікального, неповторного життя, не розмінюйте його за безцінь - і ви навчитеся поважати й будете в повазі!