На дні вона, де мул...
М. Цветаєва.
"Діалог Гамлета із совістю"

Образ Офелії - один з яскравих прикладів драматичної майстерності Шекспіра. її життя показано ніби пунктиром: прощання з Лаертом, розмова з батьком, розповідь про божевілля Гамлета, бесіда і розрив з Гамлетом, бесіда перед сценою "мишоловки", сцена божевілля. Офелія з'являється перед нами у взаєминах із братом, батьком, принцом Гамлетом, у якого вона закохана. Вихована при дворі, героїня дуже самотня.

Вона оточена людьми, які до неї байдужі. Дівчина - лише іграшка, знаряддя в чужих руках. Її любов до Гамлета стає ставкою у двірцевій грі. Рідний батько, Полоній, шпигує за нею і, довідавшись, що вона зустрічається з принцом, намагається перешкодити цій любові. До того ж не тільки тому, що його дочка нижча за Гамлета положенням, але й тому, що Гамлет - з іншого табору, він - суперник Клавдія, на якого робить ставку Полоній.

І батько, і брат вимагають, щоб вона відмовилася від любові до принца. Офелія - слухняна дочка, вона не звикла суперечити нікому. І річ не в тому, що вона позбавлена волі й самостійності. Просто вона й сама не до кінця вірить у серйозність намірів Гамлета. При цьому з Лаертом вона тримається більш вільно і на його застереження відповідає напівжартівливо:

Только, милый брат,
Не будь как грешный пастырь, что другим
Указывает к небу путь тернистый,
А сам, беспечный и пустой гуляка,
Идет цветущею тропой утех,
Забыв свои советы.

Офелія припиняє зустрічатися з Гамлетом і відмовляється прийняти від нього листа. Будь-яка дівчина в подібному випадку вправі чекати пояснення. Справа за Гамлетом. Але він зайнятий думками про помсту. Йому зараз не до Офелії. Тому, коли король Клавдій просить Офелію поговорити з принцом, дівчина погоджується, навіть знаючи, що розмову будуть підслуховувати. Але в неї немає іншої можливості перевірити істинність його почуттів або переконатися в його божевіллі.

Офелія довірлива, тому Гамлет саме на ній випробовує роль божевільного. Сцена розриву між закоханими повна драматизму. Гамлет не вірить Офелії, він захищає власне життя - неправдою, грою, божевіллям. Він намагається пом'якшити розрив, говорячи, що не розлюбив, а не любив ніколи, прикидався, і шкодувати про нього не варто. Ображена Офелія тримається з гідністю, повертаючи подарунки:

Нет, принц мой, вы дарили; и слова,
Дышавшие так сладко, что вдвойне
Был ценен дар, - их аромат исчез.
Возьмите же; подарок нам немил,
Когда разлюбит тот, кто подарил.

Чи розуміє Гамлет, що Офелію підіслано? Кінець кінцем, це неважливо. Він знає, що дівчина відкрита та довірлива, що вона все одно перекаже розмову з ним Полонію. Офелія зовсім не вміє брехати, тому Гамлет і не намагається домовитися з нею, як з Гораціо. Остання зустріч Гамлета й Офелії відбувається ввечері перед виставою "Убивство Гонзаго". Гамлет всідається біля ніг дівчини, навмисно говорячи різкості і навіть брутальності.

І Офелія терпляче зносить усе, підспудно впевнена в якійсь своїй провині та божевіллі принца. А потім Гамлет убиває Полонія, і дівчина позбавляється єдиної опори в житті. Людина, яку вона продовжує любити, виявляється вбивцею її батька. Цього потрясіння бідний розум не виносить.

Логіка божевілля Офелії вміщує кілька нав'язливих ідей: це - смерть батька, розтоптана любов, жорстокість світу. Її загибель - сумна закономірність: такій чистій, довірливій істоті нема чого робити при дворі, де панують злість і віроломство. Її використали і викинули за межі світу. І живе каяття Гамлета над її могилою не може нічого виправити. Офелію занадто мало любили, і ніхто не зміг уберегти-у цьому її трагедія.