Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, звернення до найсокровенніших людських почуттів — основні риси поетичної спадщини В. Сосюри, якого справедливо називають одним із найтонших ліриків української літератури XX століття. Боротьба й кохання, ці, здавалось би,„непоєднувані поняття стали лейтмотивом творчості поета. Він намагався осягнути складність та неоднозначність епохи, сучасником якої був.

Драматичною була доля поезії В. Сосюри «Любіть Україну». Вона стала причиною безпідставних звинувачень поета у націоналізмі.

Автор прагнув осмислити, збагнути справжню суть таких понять, як любов до Батьківщини, патріотизм. І йому вдалося передати ті найпотаємніші почуття, які живуть у серцях багатьох людей, але про які не кожен може сказати. У цьому творі поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу висловити найзаповітніші думки, почуття і переконання людської душі.

Якими ж художніми засобами малює В. Сосюра образ рідної України? Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», висловлений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору. Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати заклик. І чи не найдоказовіший серед цих аргументів той, що Батьківщина — це світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трави, води — джерела життя. Людина не може існувати без них, тому її любов-до них органічна, як і любов до Вітчизни.

Образ України для поета — це краса її природи і її солов'їна мова — мелодійна, милозвучна, співуча. Автор невипадково використовує епітет «солов'їна». Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови.

У наступних строфах Сосюра поглиблює поетичний образ Вітчизни, додаючи до нього нові штрихи:

...Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в машині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Перелічувальна інтонація створює ритм, в якому вчувається схвильованість поета, його гаряча любов до Батьківщини. Автор умовно «вибудовує» кілька лексичних рядів, щоб передати красу, «вічно живу і нову», рідної України. Це слова на означення її природної краси — уже згадувані сонце, вітер, трави, води, а ще зірки, верби, квіти, птахи, стежки, діброви, хвилі Дніпра, хмари пурпурові, небо голубе. Це і її духовний потенціал — мова солов'їна, пісня, дума. Це і її люди — працьовиті, невсипущі, бо світяться електровогні, чути зойки гудків. Це і її діти, дівчата-красуні. Поет не міг не згадати й про роки воєнного лихоліття, коли Україна постала

...в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Ця строфа цікава ще й тим, що В. Сосюра використовує один із найпоширеніших художніх засобів — метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв'язку, перенесення назви одного явища на інше. Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистських окупантів (поезія написана в 1944 році).

В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: вишнева Україна, мова солов'їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі. Численні порівняння («любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води»; «між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками») доповнюють поетичний образ рідної землі, так само, як і метафора «в просторів солодкому чарі», яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.

Такою — живою, реальною, зримою — постає Україна у вірші, який закінчується зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!), до серця кожної людини:

Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою —
І вічні ми будемо з нею.

Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своя ім'я, свою Україну у віках.