Батьківщина... Для кожного у цьому слові свій зміст. Для одних - це вся країна, для других - рідне місто чи селище, в якому народився і виріс, для третіх- не більше і не менше, як батьківське подвір'я. Наповнення цього слова залежить і від епохи, в яку народився і в якій відбулося усвідомлення себе в контексті країни. Якщо я запитаю дідуся, що для нього значить Батьківщина, він, як завжди, замислиться, поринаючи у старі часи, і у відповідь проспіває відомі, особливо старшому поколінню, слова з пісеньки: "Мой адрес - Советский Союз!".

Я такого поняття Батьківщини, чесно кажучи, не дуже розумію. Але знаю, що це досить сильне відчуття. Часто дідусь згадує зі сльозами на очах "добрі старі часи". Для нього Батьківщина - не тільки простір, а й час. Татова Батьківщина - Україна, а якщо точніше, каже він, то це батьківське обійстя, той старий дуб, що біля млина дядька Тараса, і біла пахуча вишня біля хати. І я замислився тоді: а коли мої діти запитають, що для мене означає слово Батьківщина, що я відповім? Прислухаюся до внутрішнього голосу, і вже тепер хочеться сказати так багато! Батьківщина... Скільки ж у ній усього! Воно починається з батьківського слова - простого, доброго, мудрого, а далі... далі так усього багато - без меж.