Жіноча доля, жіноче щастя, жіночі проблеми — ці питання хвилювали багатьох письменників. Зі сторінок художніх творів до нас промовляють пані де Реналь, мадам де Ресто, Ліза Калітіна, Анна Кдрєніна...

Письменник-реаліст, знавець людської душі, Л. М. Толстой в однойменному романі зображує трагічну долю своєї головної героїні Анни Карєніної.

Анна — натура щира, відверта, енергійна, позбавлена лицемірства. Оточуючим вона здається сильною і життєрадісною, щасливою, а насправді Анна була глибоко нещасною. Свого чоловіка вона не любила, він для неї не був ніколи авторитетом, не був і другом, якого б вона поважала, до думки якого б прислухалась. Анна Карєніна безмежно любить свого сина. Та доля склалася так, що випадкова зустріч із Вронським стала визначальною, і вона повністю віддається цьому почуттю. Вона мріє про щастя, прагне поїхати з Вронським за кордон, де, їй здається, це можливо. Але Врон-ський залишається без своєї справи, нудьгує без роботи, ледве стримує часом настрій. Анна бачить це, їй тяжко на душі.

Будучи добропорядною жінкою, яка звикла до поваги до себе з боку оточуючих, вона тяжко зносить зневагу, виявлену їй світським середовищем після розриву з Кареніним. Лідія Іванівна та співслужбовці чоловіка виявилися лицемірними, їх доброзичливість була нещирою і аніскільки не втішала.

Карєнін забирає сина, забороняє Анні з ним зустрічатись, і лише Вронський стає для неї єдиним сенсом у житті; Але любов Вронського до неї поступово згасає, його егоїстична натура не розуміє Анни, вчинками якої керує велике почуття, на думку Вронського, "неблагорозумне". Коханець боїться скандалу в аристократичному світі і звинувачує у всьому, що сталося, тільки Анну, відхрещуючись від свого кохання.

Зрозумівши, що становище її стало безвихідним, що Карєнін ніколи не віддасть їй сина і не дасть можливості з ним бачитись, що її становище добропорядної жінки безповоротньо втрачено, Анна кінець кііидем не витримала напруження і покінчила самогубством.

У чому ж трагедія долі головної героїні роману? Л. М. Толстой дає відповідь на це запитання. Людина з ніжною, тонкою душею, любляча та жадаюча любові не може жити в "безлюдді" в суспільстві зла, користі, лицемірства.