Про характер власної поетичної творчості Б. Грінченко писав: «Я ніколи не належав до тих поетів, що ввесь свій час можуть оддавати пісні... Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва — надія».

У ранніх поетичних творах Б. Грінченка на передньому плані — соціальні мотиви. Він пише про тих, хто живе «...у лютій недолі, не знаючи щастя», розповідає про трагедію рідного краю, про становище в рідних селах.

Із душевним щемом веде розповідь Грінченко про нещасливу долю свого краю у мініатюрі «Смутні картини»:
Убогії ниви, убогії села,
Убогий, обшарпаний люд, —
Смутнії картини, смутні-невеселі,

А інших не знайдеш ти тут. Поступово мотив «співів-ридань» у поезіях відступає на другий план, а на перший виходить тема невтомної праці заради соціального і національного визволення народу. У вірші «Я чую: неначе вітри зашуміли» поет осмислює долю рідного краю на тлі визвольних рухів у інших країнах. Б. Грінченко з розпачем говорить, що в той час, коли в інших народів неволя гине, його батьківщина залишається рабинею. Він закликає до праці, адже любов до вбогого і рідного свого люду може звернути гори:
Сміливо ж, браття, до праці ставайте, —
Час наступає — ходім!

Мотив уславлення незламності духу — один з визначальних у поезії Б. Грінченка. І. Пільчук назвав поетику його віршів «поетикою прометеїзму». Це підтверджують рядки вірша «Тепер»:
Як лютують віри
І скрізь ніч, всюди хмари похмурі, —
Ти тоді уставай, свою зброю бери

І борись серед темряви й бурі. Звертається поет у своїх творах і до героїчного минулого, зокрема в поезії «Останній Горець». А образ Христа у вірші «На Голгофі» трактує як символ несхитності і людинолюбства. Про роль і завдання поета Б. Грінченко розмірковує у вірші «Співцеві». Щоб спів зворушив душу, замало співати про нещасний край, слід говорити про соціальне і національне визволення:
Співай! До бою й праці клич!
Огонь палкий і гострий меч
Хай буде твій живущий спів,
Щоб той огонь серця палив,
Щоб пута меч рубав тяжкий.

Визначення художнього слова як своєрідного плуга, що виконує громадську працю, Б. Грінченко доповнює розумінням ролі його як зброї. Ідеалом співця стає борець і хлібороб, а провідним мотивом творчості — заклик до боротьби.