Вперше цей пам'ятник я побачила майже два роки тому на знімку в газеті, і мене вразила його величність. На вершині чотирнадцятиметрової колони, облицьованої мідними плитками, розправив крила триметровий сокіл, а біля її підніжжя стоїть десятирічна дівчинка, обрамована пшеничним колоссям, з піднятими догори руками і зверненим до сонця обличчям.

Я довго схвильовано роздивлялася цей знімок, а потім у його описі прочитала, що цей монумент, створений архітектором Юрієм Спасовим та скульптором Олександром Рідним, був відкритий у Харкові на площі Рози Люксембург 24 серпня 2001 року на відзначення десятиріччя незалежності України. Мені дуже захотілося побачити цей монумент не тільки на сторінці газети, а й роздивитися його зблизька, з усіх боків. Невдовзі моє бажання здійснилося.

...Цю високу колону видно ще здалеку: за думкою авторів монументу, вона має символізувати могутність України. А от сокіл, що гордо підняв над нею крила, уособлює незалежність нашої молодої держави.

Та більш за все мені сподобалася дівчинка, яка стоїть біля основи колони. Мені здається, що її натхненне обличчя й довірливо підняті до неба руки якнайбільше відповідають характеру і прагненням нашої країни, у якої все попереду: і здобутки, і розквіт, і щастя. Адже невипадково ця дівчинка-Україна неначе злилась із дозрілим, повним життя, колоссям - традиційним символом багатства і достатку. Єдине, що я на той час не зрозуміла, - чому дівчинка стоїть боса. Але незабаром я згадала одну мудрість: тільки стоячи босоніж на голій землі, можна злитися з нею, відчути її материнське тепло і набратися її енергії.

Пізніше я з подивом дізналася, що прообразом цієї юної України є харків'янка Даша Стрелець, яка перша народилася у день проголошення незалежності нашої країни - 24 серпня 1991 року о п'ятнадцятій хвилині на першу. Можна тільки по-доброму позаздрити Даші, адже в Харкові дуже мало пам'ятників, котрі виліплювалися з живих прототипів. Найбільш визначний - це пам'ятник Т. Шевченку, але й там Наталія Ужвій та інші актори зображували літературних персонажів, а не самих себе.

Я гадаю, що монумент Незалежної України стане гідною окрасою не тільки нашого рідного Харкова, й усієї Батьківщини.