"Сильнішою, ніж вона є, я не можу її зробити!"
Мені дуже поталанило; що в дитинстві мені зустрівся мудрий, милий фантазер - казкар Андерсен. Бо навчив він мене у наш не дуже веселий час вірити в добро, в перемогу доброго людського серця над злом. Найсвітлішим казковим образом для мене назавжди залишиться героїня його казки "Снігова королева" Герда.
Серед холодної білої зими в одному невеликому данському місті в маленькому затишному будинкові розцвів білий кущ троянди. Бо доторкнулися до нього добрі руки людини. До них доторкнулась дівчинка Герда. Жила вона разом зі своєю бабусею та братом Каєм. І квітнути б цим трояндам, і жити б спокійно бабусі та онукам, якби скалка від люстра злого троля не влучила в око Kаєві, а поцілунок Снігової королеви не заморозив остаточно його серце. І тепер на весь світ дивився хлопчик холодними очима.
А що ж сталося з маленькою Гердою після гою, як проміняв Кай їхній затишний будиночок на льодяні палаци Снігової королеви? У яку далеку і важку подорож вирушила ця дівчинка" "милим приязним личком, круглим та рум'яним, ніби троянда", щоб урятувати його! Не змогла її зупинити навіть жінка, яка вміли чаклувати. Ні добрі принц та принцеса, ні мудрі круки не можуть допомогти їй. "Як втомилися її білі ніжки! Як холодно й страшно було їй!" А тут ще й потрапила вона до розбійників. Жорстока маленька розбійниця так була розчулена добротою і силою любові Герди, що вирішила їй допомогти.
Допомагають їй і стара лапландка, і північний олень. І все-таки основні випробування довелося переборювати їй самій. Бідна дівчинка залишилася сама на тріскучому морозі, а обличчя її боляче сікли холодні сніжинки - посланці війська Снігової королеви.
Та вона сміливо йшла вперед. І ось нарешті він, Кай! Холодний, чужий, ворожий. І гарячі сльози відчаю і любові потекли по щоках дівчинки. Вони розтопили холодне серце Кая. І це було прекрасно! Бо вони йшли дорогою додому, а навколо них розквітали троянди.
І я все думаю, чому ж маленька дівчинка Герда була сильніша за всіх чарівниць, і ніякі випробування не зломили її? І зрозуміла, що немає сил, більших за любов, добро, за велику віру в свою мрію.
Серед холодної білої зими в одному невеликому данському місті в маленькому затишному будинкові розцвів білий кущ троянди. Бо доторкнулися до нього добрі руки людини. До них доторкнулась дівчинка Герда. Жила вона разом зі своєю бабусею та братом Каєм. І квітнути б цим трояндам, і жити б спокійно бабусі та онукам, якби скалка від люстра злого троля не влучила в око Kаєві, а поцілунок Снігової королеви не заморозив остаточно його серце. І тепер на весь світ дивився хлопчик холодними очима.
А що ж сталося з маленькою Гердою після гою, як проміняв Кай їхній затишний будиночок на льодяні палаци Снігової королеви? У яку далеку і важку подорож вирушила ця дівчинка" "милим приязним личком, круглим та рум'яним, ніби троянда", щоб урятувати його! Не змогла її зупинити навіть жінка, яка вміли чаклувати. Ні добрі принц та принцеса, ні мудрі круки не можуть допомогти їй. "Як втомилися її білі ніжки! Як холодно й страшно було їй!" А тут ще й потрапила вона до розбійників. Жорстока маленька розбійниця так була розчулена добротою і силою любові Герди, що вирішила їй допомогти.
Допомагають їй і стара лапландка, і північний олень. І все-таки основні випробування довелося переборювати їй самій. Бідна дівчинка залишилася сама на тріскучому морозі, а обличчя її боляче сікли холодні сніжинки - посланці війська Снігової королеви.
Та вона сміливо йшла вперед. І ось нарешті він, Кай! Холодний, чужий, ворожий. І гарячі сльози відчаю і любові потекли по щоках дівчинки. Вони розтопили холодне серце Кая. І це було прекрасно! Бо вони йшли дорогою додому, а навколо них розквітали троянди.
І я все думаю, чому ж маленька дівчинка Герда була сильніша за всіх чарівниць, і ніякі випробування не зломили її? І зрозуміла, що немає сил, більших за любов, добро, за велику віру в свою мрію.
