Курсовая: Основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України



Багатогалузевий машинобудівний комплекс - потужний сектор промисловості України, який об'єднує 11097 підприємств, з яких 5175 різноманітних підприємств виробляє машини та устаткування, 4805 – виробляє електричне та електронне устаткування.

Частка галузі в загальному обсязі продукції (робіт, послуг) промисловості становить 13,4 %, у валовій доданій вартості промисловості - 15,6 %. У машинобудуванні зосереджено понад 15 % вартості основних засобів і майже 6% оборотних активів вітчизняної промисловості та понад 22 % кількості найманих працівників.

На це істотно впливає традиційний рівень машинобудування й використання виробничих потужностей, а також різні регіональні фактори й умови, потреба районів у продукції галузі, забезпеченість наливом, електроенергією, транспортом, наявність промислових майданчиків тощо.

З точки зору особливостей розміщення виробництва та степені розчленування технологічного процесу галузі машинобудування класифікується наступним чином: важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; виробництво точних машин механізмів, приладів та інструментів; виготовлення металевих виробів та заготовок; ремонт машин та обладнання.

По ролі і значенню в народному господарстві галузі машинобудування можна об'єднати в 3 взаємозалежні групи:
1. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в усьому народному господарстві - це приладобудування (Севастопольський з-д), хімічне машинобудування (Новокаховський з-д), електротехнічне й енергетичне машинобудування (Херсонський з-д).
2. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в самому машинобудуванні - це верстатобудування (Одеські з-ди) й інструментальна промисловість (Вознесенський з-д) .
3. Галузі, що забезпечують розвиток науково-технічної революції в окремих галузях господарства - це будівельно-дорожнє (Миколаївський "Дормашина), тракторне і сільськогосподарське машинобудування (Херсонський, Одеський, Сімферопольський з-ди), автомобілебудування (авторемонтний в Первомайську, Одеський автоскладальний) тощо.
В структурі сучасних машинобудівних заводів багато спільного, незважаючи на їх різну спеціалізацію. В узагальненому вигляді можна вважати, що кожен машинобудівний завод має наступні основні цехи: ливарний, ковальсько-пресовий, механічний та складальний, а також цілий ряд допоміжних (модельний, деревообороний тощо). В ливарському цеху з чорних або кольорових металів чи їх сплавів отримують заготовки деталей.

В ковальсько-пресовому цеху їх оброблюють ковкою на молотах або штамповкою на пресах. Обробка ковкою або штамповкою заготовки деталі ще мають досить великі припуски, тому в механічних цехах їх оброблюють на токарних, фрезерних, стругальних та інших станках до потрібних розмірів. Таким чином із заготовки отримують готову деталь, яка поступає потім в складальний цех або відправляється на інші підприємства.

Структура машинобудування змінюється дуже швидко. За останні десятиріччя виникли нові галузі, пов`язані з випуском засобів автоматизації, електроніки та телемеханіки, космічної техніки, обладнання для атомної енергетики, реактивної авіації тощо. Машинобудування щороку випускає сотні нових видів машин та приборів. Комплекс вирізняється широким розвитком міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв`язків, які ґрунтуються на виробничому кооперуванні.

Машинобудування є найскладнішою та найбільш диференційованою галуззю промисловості. В залежності від цільового призначення продукції, що випускається, воно ділиться на енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожне, виробництво технологічного обладнання для промисловості та інші групи. Кожна з них складається, в свою чергу, з кількох галузей.

Особливе місце займає станкобудування, виробництво ковальсько-пресових машин, забезпечення розвитку самого машинобудування. Як видно з першої частини цього розділу (розподіл машинобудівних галузей на 3 основні групи), всі вищевказані групи присутні в машинобудуванні Південному економічному районі, що робить дещо легшим потенційне переобладнання цієї галузі.

Галузева структура машинобудівного комплексу України досить розвинена та складається з п’яти галузей: важке енергетичне та транспортне машинобудування, електротехнічна промисловість, хімічне та нафтове машинобудування, верстатобудівна та інструментальна промисловість, приладобудування. Кожна галузь має кілька підгалузей.

Список использованной литературы:


1. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1994.
2. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи. /Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007 - 308 с.
3. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — 392с.
4. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є. П. Качана. - К.:ВД «Юридична книга», 2004 - 552с.
5. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського,О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. – 6-те вид., випр. - К.: Знання, КОО, 2004.- 350с.
6. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посіб./ За ред. Хвесик М. А., Горбач Л. М., Пастушенко П. П.
7. Соціально-економічна географія України /Під ред.О.І.Шаблія.- Львів: Світ,1995.
8. Статистичний щорічник України за 2007 рік. Державний комітет статистики України.
9. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. І доп. – К. : Вікар, 2002. – 374с.
10. Технічна газета №15(171), 13 квітня 2006р. Бесплатно скачать реферат "Основні проблеми та перспективи розвитку важкого машинобудування України" в полном объеме