Микола Вінграновський — поет, прозаїк, знавець і співець природи. Ще з дитинства він відзначався допитливістю та веселою вдачею, мав надзвичайний хист бачити те, що інші не завжди помічають. Він відчував неповторну красу природи, людську доброту.

М. Вінграновський — майстер поетичних пейзажів. У його поезіях немає різкої грані між людиною і природою. У вірші «Грім» автор оживив природу, звичайний грім показав зовсім несподівано. Маючи багату уяву і фантазію, поет малює грім у вигляді дядька, який допомагає деревам, озерам, ярам:

А потім хмару опустив
на сад наш на щасливий
і натрусив зі сливи слив,
щоб легше було сливі.

Пряма мова, використана в поезії, олюднює текст, дієслова надають почуття руху, бадьорості та життєрадісності. Поет користується звуковими повторами для створення поетичної картини грому:

Була гроза, і грім гримів,
він так любив гриміти,
що аж горів, що аж тремтів
на трави і на квіти.

Своєю поезією М. Вінграновський стверджує, що природа прекрасна, треба лише бачити цю красу, і закликає берегти та цінувати її.