Чорнобильську атомну електростанцію було побудовано на півночі від Києва у Поліському краї. Місце для її будови було вибрано не дуже вдало. Та й технології, які використовувалися при спорудженні ЧАЕС, були застарілими й безперспективними. І ось у квітні 1986 року в зв’язку з пожежею у четвертому реакторі велика радіоактивна хмара була рознесена вітром на півсвіту.

Безумовно, ця страшна трагедія, яка в п’ятсот разів переважує Хіросіму, зі своїми трагічними наслідками знайшла відображення у літературі: С. Йовенко «Вибух», Б. Олійник «Сім», В. Яворівський «Марія з полином в кінці століття», Ю. Щербак «Чорнобиль». Більш докладніше зупинимося на поемі Івана Драча «Чорнобильська мадонна».

Жанр твору визначив сам автор: поема. Але «Чорнобильську мадонну» швидше треба відносити до поеми-трагедії. Автор взявся писати про аварію на ЧАЕС, але йому не вистачає слів, щоб відобразити ті «сльози і пекло», «кров і жахіття». Іван Драч у своєму творі показав всі страшні наслідки чорнобильської катастрофи: у людей раптово випадає волосся, у вагітних жінок народжуються мертві діти, у при чорнобильській зоні гине природа, і її ховають під двома метрами піску.

Також ведеться розповідь і про перших ліквідаторів аварії, про те, чим платить людство за накоєні гріхи: «За мудрість всесвітню дурних академій платним безсмертям — життям молодим». Автор в поемі викриває й те, що від людей спочатку хотіли приховати, що сталося на ЧАЕС: «Прошу єдине — бодай не брешіть». Ставляться запитання без відповіді: як врятуватися від подальшого розповсюдження радіації, зберегти від зараження «рукотворне Київське море чи бодай Десну зачаровану, з якої Київ п’є воду»?

В зв’язку з аварією виникла так звана тридцятикілометрова мертва зона. З рядків «Солдатської мадонни» і «Варіації» на банальний київський сюжет, або ж «Баба в целофані — наша мати» ми дізнаємося про те, що люди не хотіли залишати свої рідні місця, землі, будинки, розташовані у мертвій зоні, коло великого атомного монстра — Чорнобильської атомної електростанції.

У «Хрещатицьку мадонну» останню перед «Епілогом», автор вклав всю випалену «до чорноти жури свою прокляту одчайдушну душу». У цьому розділі розповідається про жінку, яка в той страшний квітень народила мертвого сина і збожеволіла. Вона йде по вулиці з мертвим дитям на руках, від неї сахаються люди. Дивіться всі — ось вона істина, в образі цієї хрещатицькоїмадонни. Розділ «Хрещатицька мадонна» — це кульмінація, оригінал поеми, де Іван Драч відобразив найпекучіші свої почуття, все жахіття чорнобильської аварії, вилив весь свій душевний біль на аркуші паперу.

Символічний образ чорнобильської матері проходить через усю поему, де мати-вдова несе світову долю: «Несе сива чорнобильська мати цю планету… Це хворе дитя!..» Таким узагальненням, яке звучить символічно і алегорично, закінчується поема-трагедія Івана Драча «Чорнобильська мадонна». Слово поеми звернено до істини, до людської совісті і честі. В поемі високе біблейське перемежовується з розмовним, побутовим.

Поема І. Драча «Чорнобильська мадонна» вийшла в книзі «Храм сонця» у 1988 році.

У цьому році у квітні місяці виповнилося десять років від дня аварії на ЧАЕС. Але горя й болю за весь цей час від неї так і не зменшилося. Ця катастрофа стала попередженням всьому людству, а Чорнобильська АЕС ще й досі є постійною нам загрозою.