Творчість Ґете віддзеркалила найважливіші тенденції і протиріччя епохи. У підсумковому філософському творі-трагедії «Фауст» митець виклав свої роздуми про сенс життя, який він вбачав у діяннях в ім'я людини. Трагедія відкривається «Прологом на небі», де зіштовхуються два філософських погляди на сенс людського буття.

Суперечка Бога з Мефістофелем про гідність людини, про її можливості та сенс існування закінчуються згодою Господа на експеримент, який Мефістофель збирається провести з док¬тором Фаустом. Оптимістичний погляд Бога, заснований на вірі в людський розум, творчі сили, дає змогу Творцю стверджувати, що Фауст залишиться вірним йому, а Мефістофель потрібний хіба для того, щоб не давати людям заспокоюватися і задовольнятися малим:
Людина не всякчас діяльності радіє,
Понад усе кохає Супокій;
Потрібен їй супутник ворушкий,
Щоб бісом грав і збуджував до дій.

Так, Фаусту судилося багато чого випробувати, здолати різноманітні спокуси, щоб знайти себе, усвідомити своє покликання. Вчений-енциклопедист, розчарований у наукових пошуках, він звертається до магії. Глибокий відчай Фауста, якого не можуть задовольнити схоластичні теорії, спричинює душевне спустошення. Мефістофель також енциклопедично освічений.

Він мудрий і знає людську натуру, вміє скористатися людськими слабкостями, завжди спокійний, пристрасті та емоції його не хвилюють, людей він просто зневажає. Фауст спочатку байдужий до спокус і обіцянок диявола виконати будь-яке бажання. Його хвилює пошук сенсу людського буття, власний досвід і переживання. Але він погоджується віддати душу Мефістофелю в тому разі, коли перестане шукати, задовольниться тим, що має. І диявол приймає цю умову.

На схилі своїх літ герой наближається до втілення свого ідеалу: вищий сенс буття він бачить у служінні людям, у вічному потязі до знань, у пошуках досконалості.

Трагедія «Фауст» написана Ґете не про одну людину, вона присвячена сучасному і майбутньому людства, його бідам, надіям. Цей твір є відображенням вічної суперечки добра і зла, які живуть у кожному з нас. Заклик Фауста не заспокоюватись, не впадати в самовдоволену сплячку, а діяти, змінюючи життя і самого себе на краще, актуальний і сьогодні: Лиш той життя і волі гідний, Хто б'ється день у день за них. Тільки в праці й вічному пошуку можливий розвиток і вдосконалення людини.