"Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні", - писав Олесь Гончар.

Саме в усмішках найповніше виявилася чиста, щедра і весела душа письменника. Герої оповідок - мисливці-невдахи і фантазери, добродушні, щирі селяни. І майже в кожному творі присутній мудрий і дотепний, усміхнений та іронічний оповідач, який уособлює позицію автора, підкреслює єдність автора з його героями.

Оповідач в усмішках Остапа Вишні - людина життєлюбна, оптимістично настроєна. Він передає ставлення автора до всього, про що розповідається у творах.

Оповідач неабиякий філософ, начитана людина, адже знає творчість Антуана де Сент-Екзюпері, читав "Маленького принца". З любов'ю і захопленням малює він серпневий зорепад і нічне небо: "Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги..." До живої природи оповідач ставиться особливо трепетно, персоніфікує її: "До озерця ви підходите вже тоді, коли качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням, і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать...".

Ласкавими, пестливими словами розповідає оповідач про красу природи в "Мисливських усмішках", ніжно називає птахів та звірів: перепілочка, веприк, лисичка, дає їм яскраві і точні характеристики. "Мисливські усмішки" Остапа Вишні - це своєрідна поетична зооенциклопедія рідного краю.

Оповідач усмішок - людина з ніжним серцем, чий внутрішній світ розкривається завдяки численним ліричним відступам. З любов'ю до природи, з повагою до читачів виступає оповідач. Він вчить не полювати, а охороняти усе живе, він примушує замислитися над нашим ставленням до навколишнього середовища, виховує почуття любові до рідної землі.

У "Зенітці" оповідач веде діалог з дідом Свиридом, захоплюється його мужністю, підводячи нас до висновку про непереможність нашого народу.

Тонкий гумові, любов до природи, до людей наскрізно проймають твори Остапа Вишні. Його сміх не ображає, а виліковує, виховує людину. І в цьому допомагає ніжність, душевність і поетичність оповідача усмішок.