Мені подобається читати твори на історичну тематику. Минуле нашої країни прекрасне і героїчне, воно заслуговує на увагу. Я впевнена, людина, яка не знає минулого свого народу, не варта майбутнього.

З цікавістю я прочитала поезію Олександра Олеся «Княгиня Ольга». Я знала, що княгиня Ольга володарювала дуже мудро, зміцнювала державу. Коли деревляни убили Ігоря, її чоловіка, княгиня жорстоко помстилася. Вона зажадала від деревлян данину — пару голубів з кожної хати. Потім звеліла до ланки кожного голуба прив'язати віхтики із жаром і випустити. Птахи полетіли до хат і підпалили їх. Так легко княгиня Ольга здобула Іскоростень і прилучила землю деревлян до Київського князівства.

Із поезії Олександра Олеся я дізналася, що Ольга була простою дівчиною, яка жила в селі. Одного разу, вийшовши до річки, сіла в човен, задумалась. Згадала сон.

Дивний сон... якісь палати,
Лицар в зброї на коні...
Ліс такий страшний, таємний...
Поле... Море вдалині.

У цей час і підійшов до неї князь Ігор. Він був у простому вбранні, без оздоби і відзнак. Князю дівчина сподобалася, адже у неї «думка — сонце», «очі — сині небеса». Докладно розпитавши, хто вона, чия і звідки, князь другого дня послав сватів.

І за князя вийшла заміж
Проста дівчина з села,
І до смерті вірним другом
Князю Ігорю була.

Я ще більше захоплююсь мудрістю і розумом цієї простої дівчини, яка довгі літа князювала на Русі.